Колискова пісня материнська. Українська пісня — душа народу. (Пісня є найдавнішою складовою народної творчості. Вона розповідає про життя, побут і прагнення народу. Кожна історична доба створювала свої перлини пісенної творчості. Тому в піснях відображається історія народу.)

Колискова пісня як вид пісенної творчості. (Якщо колиска здавна вважалася хатнім оберегом, то колискова пісня є оберегом не лише дитинства — оберегом усього людського життя. Для колискових пісень характерні небагатослівність, глибина змісту. В них завжди присутня дія, зображена картинка життя:

А ти, коте сірий, Вимети нам сіни, А ти, білуватий, Прибери нам в хаті, А ти, коте, рудьку, Та витопи грубку. А ти, коте чорний, Сідай в срібний човен, Лови рибки повен.

Образ котика, м’якої лагідної хатньої тварини, часто зустрічається у колискових піснях. Він оберігає дітей від зла і страху. Із птахів найбільш уживаними є образи зозулі та голуба:

Люлі, люлі, налетіли гулі Та сіли на люлі, Стали міркувати: Чим хлопчика годувати: Чи кашкою, чи борщем, Чи солодким калачем.)

Що я пам’ятаю з раннього дитинства? (Мамин голос. Тихий і лагідний. Слова колискових пісень призабулися. А от рідний образ мами, яка схилялася над моїм ліжком, не забуду ніколи.)