Картини народного побуту. Понад двадцять п’ять років писав І. П. Котляревський свою поему «Енеї­да». Цю поему можна з усією відповідальністю назвати «головною справою його життя». У ній він зміг осмислити багато найважливіших сторінок життя України, змалювати українську культуру і побут, створити живий, правди­вий образ українського козака.

Багато привабливих сторінок у цій поемі. Та по-справжньому вражають своєю живописністю і повнотою картини народного побуту. Так, часто бачимо наших героїв-троянців за столом, соснові дошки якого ломляться від страв: галушки, куліш, гречані пампушки з часником, каплуни, печена з часником свинина.

Милується письменник білими свитками із дорогого сукна, червоними баєвими юпками, запасками гарними, намистами, стьожками, кичками. Ось садять третяка, гопака, гайдука троянці, а ось співають вони про Січ Сагай­дачного, полтавську шведчину, голодний рік. Ворожіння і заклинання, сумні плачі та веселі пісні на вечорницях, цілий каталог українських імен того часу, кожну деталь українського побуту з великою любов’ю описує Котля­ревський. Заслуга автора не тільки в тому, що в поему введено багато харак­терних деталей українського побуту, що вона наповнена народними звичаями й повір’ями, а й у тому, що вона пройнята духом українського народу.

Бандура горлиці бриньчала,

Сопілка зуба витинала,

А дудка грала на балках,

Санжарівки на скрипці грали,

Кругом дівчата танцьовали В дробушках, в чоботах, свитках.

Основні інтонації розповіді І. П. Котляревського співзвучні світосприй­няттю українців: життєстверджуючий, оптимістичний погляд на життя. А звідти і гумор, веселий жарт, усмішка. Не минає Котляревський і сумних картин соціальної неправди. Багато сторінок поеми присвячено звичаям та побуту козацтва. їхня зброя, військові укріплення, улюблені ігри в карти, одяг — все це цікаві сторінки поеми.