КАЙДАШЕВА СІМ’Я

Село Семигори знаходиться недалеко коло Росі, ховається воно в зелених садах, навколо розстилаються левади. Хата Омелька Кай- даша притулилася біля однієї гори, в старому садку.

Старий Кайдаш сидить коло повітки та майструє, одягнений у чисту білу сорочку.

На току працюють два його сини — Карпо та Лаврін. Обидва вони високі і красиві, тільки менший, Лаврін, виглядає більш при­вітним та ласкавим.

Хлопці розмовляють між собою про дівчат, перебираючи вади й переваги кожної. Лаврін каже, що взяв би за себе дівчину «гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо». Карпові ж подобаються дівчата, що «кусливі, як муха в спасівку».

Тоді молодший брат пропонує йому засватати Мотрю, Довбише- ву старшу дочку.

Лаврінові слова запали Карпові в душу, він почав думати про Мотрю.

З хати виходить мати й кличе дітей та батька їсти. Говорила вона солодким улесливим голосом, намагаючись бути приємною.

Замолоду вона служила в панів і від них навчилася сипати улесли­вими словами.

II

Карпо зустрічається з Мотрею і бачить, що вона і вродлива, і за словом до кишені не полізе. Дівчина дуже сподобалася парубкові найперше своїм норовом та вмінням за себе постояти.

Батьки засватали Мотрю.

III

Після другої пречистої Карпо повінчався з Мотрею. Весілля було гучне. Наступного ж дня Кайдашиха рано збудила невістку та, при­кинувшись хворою, загадала тій робити всю роботу в хаті. Невістка працювала, а Кайдашиха все вилежувалася. Вона була зовсім здо­рова й лише дурила Мотрю. Говорила вона все солодким голосом та робила невістці зауваження. Нарешті Мотря не витримала й почала сваритися. Вона була «не з таківських, щоб комусь покорятись».

IV

Свекруха пішла до шинку та в розмові з іншими жінками поча­ла судити невістку. Язикаті молодиці все переказали Мотрі.

З того часу Мотря вирішила показати свій норов: стала прясти починки собі окремо та ховати в свою скриню. Це стало причиною сварки між свекрухою і невісткою.

Невістка більше не хотіла прясти тонке полотно, а ходила в со­рочках з товстого полотна. Вона докоряла свекрусі, що працює навіть більше за неї.

Жінки виривали одна в одної мотовило, й у хаті зчинився гамір. На крик прибігли чоловіки. Лаврін почав з них сміятися. Кайдаш розсердився, що вони сваряться в святу п’ятницю, але жінки не могли зупинитися.

Карпо підтримав жінку і запропонував батькові одділити їх в окрему хату. Потім син навіть побився з рідним батьком.

Довго ще продовжувалася колотнеча в Кайдашевій хаті.

V

Лаврін зустрічає Мелашку, йому здається, що вродливішої дівчини він ніколи не бачив. Дівчина виявилася не тільки вродли­вою, але й лагідною та сором’язливою.

Лаврін провів її додому в інше село. Жила дівчина в старенькій малій хаті. Було видно, що Балаші бідні.

Хлопець і дівчина домовляються про зустріч.

Лаврін розповідає батькам про Мелашку, і в неділю Кайдаші їдуть на розглядини. Кайдашиха пишно вдяглася та гордо всілася на возі. Коли ж побачила, куди привіз її син, була розчарована й сердита. Вона проклинала Западинці, у яких жили Балаші. До но­вих родичів поставилася вона погордливо.

VI

Спочатку Мелашці здалося, що вона опинилася в раю, настільки відрізнялася хата Кайдашів від бідної батьківської. Не помічала вона навіть, як п’яний свекор сварився зі свекрухою, як Кайдашиха роз­мовляла з Мотрею.

Та скоро очі молодиці відкрилися. Свекруха незлюбила Мелаш- чиних батьків, тому не любила і її. Тільки тиждень після весілля вона стримувалася, а потім почала лаяти невістку. Почалися для Мелашки тяжкі часи. Легше їй ставало тільки тоді, як одпрошува- лася до батьків, хоча було це Дуже рідко.

VІІ-УІІІ

Життя Мелашки ставало все складнішим. Вона не могла дати свекрусі відсіч, як це робила Мотря, тому страждала сильніше.

Разом із сусідкою Мелашка йде на прощу до Києва й лишається там. Вона не хоче повертатися додому.

Лаврін не може жити без Мелашки, тому вирушає разом з ма­тір’ю до Києва шукати втікачку. Мелашка повертається додому. Кайдашиха стає до неї добрішою.

Між Мотрею та Кайдашихою знову зчинилася сварка, коли стар­ша невістка спіймала свою курку на сідалі свекрухи та почала вима­гати, щоб їй віддали яйця. В темряві вона вдарила Лавріна ногою в обличчя, той почав хитати драбину, потім прибрав її, і Мотря повис­ла на стіні, тримаючись за бантину.

Знову не могли Кайдаші дійти згоди.

Старий Кацдаш раптово помирає: бувши п’яним, ішов через греб­лю, впав у воду — і потонув.

IX

«Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігли з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти. Дві сім’ї, як дві чорні хмари, наближались одна до другої, сумно й понуро».

Кайдаші сваряться через кожну дрібницю. Помирити їх не мо­жуть ні громада, ні священик.

Однією з причин ворожнечі стає груша, за яку родина билася кілька років, поки та не всохла.