ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ народився в ЗО—40-х роках XVI ст. в м. Судова Виш­ня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Лу­цьку та в Острозі. У 70—80-х рр. переселився в Грецію на Афон, де прожив майже сорок років. Помер у 20-х рр. XVII ст., усамітнившись у печері-келії над Егейським морем.

Іван Вишенський — видатний український письменник-полеміст, автор багатьох трактатів і послань. Його діяльність була пов’язана з полемічним протистоянням між католицькою та православною церквами в Польській державі. Полеміка загострилася після Берестейської церковної унії, яку ухвалив православний церковний собор 1596 р. Тоді частина православних єпископів визнала юридичну зверхність католицької церкви. Прихильни­ків унії почали називати уніатами, або греко-католиками. Деякі право­славні єпископи не визнали унії. Спираючись на підтримку православ­них братств, вони виступили за збереження попереднього статусу церкви. Церковний розкол і пов’язане з ним протистояння зумовили пожвавлення полемічного руху, де кожна сторона обґрунтовувала виправданість власної позиції. Полеміка мала значний суспільний резонанс, що нерідко виходив за межі релігійної та церковної проблематики.

Творчість Івана Вишенського тісно пов’язана з церковним життям. У церковній полеміці він виступив як послідовний прихильник збережен­ня давніх традицій українського православ’я. Серед його послань і трак­татів особливою силою викривального пафосу відзначається «Послання до єпископів», де автор засуджує церковних владик, які виступили ініціатора­ми Берестейської унії. Полеміст звинувачує їх у нехтуванні євангельських заповідей та церковних традицій. Унія для Івана Вишенського — логічний наслідок моральної деградації церковних ієрархів, що поставили користо­любство вище за скарби духовного вдосконалення. Полеміст дає церков­ним владикам надзвичайно гострі негативні характеристики, застерігає їх від подальших непродуманих вчинків, закликає до покаяння й виправ­лення.