Історія народу у творчості Маркіяна Шашкевича. Видатна постать Маркіяна Шашкевича зайняла місце в українській літературі за часів панування Австрії над Галичиною. Австрійський уряд провадив політику експлуатації і денаціоналізації українців.

Маркіян Шашкевич був справжньою людиною дії. Як ніхто він умів об’єднувати людей навколо себе. Та не тільки об’єднувати — згуртовувати, переконувати. Також Шашкевич як ніхто інший розумів, що українцям — підданим Австрії — більше не можна мовчати і чекати. Це був духтодішньоїдоби, сповненої пам’яті про недавнє бурхливе минуле. Саме тоді настав час українцям заявити про себе.

У 1833 році Маркіян Шашкевич організував гурток під назвою «Руська трійця». До цього гуртка також увійшли однодумці Шашкевича — І. Вагилевич та Я. Головацький. Члени «Руськоїтрійці» упорядкували альманах «Русалка Дністровая», до якого увійшли їхні власні віршовані твори, а також дуже цікаві фольклорні матеріали. «Русалка Дністровая» вийшла окремою книжкою у 1837 році і зразу ж зробилася визначною подією в культурному житті Галичини. Критики звернули увагу на якість поданих у збірці матеріалів, а також на їхню жанрову різноманітність.

Різнобічна обдарованість членів «Руської трійці» далася взнаки у творах на історичну тему. Маркіян Шашкевич та його однодумці вважали старовинні пам’ятки справжнім джерелом національної духовності. І тому на сторінках «Русалки Дністрової» з’являються видатні історичні особи.

Одним з найкращих творів Шашкевича вважається поезія «Хмельницького обступлення Львова». У цьому творі розповідається про облогу міста Львова військами Богдана Хмельницького. Історичним фактом є й те, що польська шляхта зібрала викуп золотом і сріблом для гетьмана-переможця. Шашкевич вибрав цікаву поетичну форму — народну думу. Зорові образи поезії викреслені вельми чітко, епітети дають повне означення зображуваних предметів та осіб. Поет майстерно скористався й розміром вірша народних дум:

Як будемо битися,

Мечами рознесу мури високії,

А кіньми розорю двори «біленькі».

Поезії «Хмельницького обступлення Л ьвова» властива також типова для романтичного художнього методу гіперболізація, тобто перебільшення можливостей головного героя. Цю пісню перемоги завершує мажорний акорд. Історична слава вже вкотре щедра до Богдана Хмельницького:

А у Львові рано всі дзвони заграли,

А високі ворота остіжком упали…

Інший вірш Маркіяна Шашкевича — «О Наливайку» теж оспівує історичну подію. Під Білою Церквою війська легендарного ватажка Северина Наливайка зійшлися в жорстокій битві з військами польського гетьмана Станіслава Жолковського. На цей раз повстанців було розбито, але поляки не наважилися навіть переслідувати Наливайка, зазнавши значних втрат у живій силі. Вражає оптимістичний настрій поезії «О Наливайку». Шашкевич змальовує битву під Білою Церквою як тріумф козацького війська. Темними барвами описано військо Жолковського:

Не мрячка то осідає, не туман лягає,

Гей, то ляхів сорок тисяч в поход виступає…

Але яким лагідним стає тон описання цієї події, коли Шашкевич веде мову про повстанців!

Поезія «О Наливайку» своїм внутрішнім, глибинним змістом нагадує пісенну творчість українського народу:

Гей, на степу густа трава, степом вітер віє,

Не по однім козаченьку стара неня мліє.

Гей, на степу сивий туман, кургани курились,

Не по однім козаченьку вдовиці лишились.

У слушний час, нагадуючи про славні сторінки нашої історії, М. Шашкевич пробуджував в українців почуття національної гідності. Це була значна підтримка для пригнобленого експлуатованого народу. І українська нація завжди буде згадувати з подякою Маркіяна Шашкевича — співця історії народу.