ІСТОРИЧНЕ БЕЗСМЕРТЯ. В українській історії є постаті, які наш народ ніколи не забуде, бо вони просто приречені на історичне безсмертя. Чим же можна заслу­жити таку пам’ять про себе? Якими діяннями?

Безумовно, українці, як духовна нація, насамперед завжди звєр-‘ тали увагу на моральні якості своїх провідників. Не можу згадати жодної історичної постаті, яка б не була охарактеризована сучасни­ками як принципова, високоморальна особистість. Та люди різні, і кожен зі славних дітей України мав і власні душевні цінності, яки­ми й були зумовлені їхні здобутки й визначні упіхи. Пригадаймо Ярослава Мудрого: він уславився неабияким розумом, увагою до проблем освіти та правознавства, завдяки йому ми милуємося ба­гатьма пам’ятками архітектури. Інтелектуальними здібностями серед людей своєї епохи вирізнялися і майстри «красного письмен­ства», учені в різних сферах науки.

А ось сміливість і мужність — ознаки наших відомих полко­водців. На думку зразу спадає князь Київської Русі Ігор, який відважно захищав рідні землі від набігів численних ворогів, та й інші правителі земель руських не допускали, щоб по них топталися орди чужинців.

А славний Богдан Хмельницький? Ось хто є прикладом відчай­душності в поєднанні з холодним розумом політичного діяча! Він умів розмовляти і з простим козаком, і з владиками іноземних дер­жав так, що незмінно викликав повагу та захоплення, водночас не боявся сам вийти на бій із ворогом, бо сильна рука не підводила його ніколи. Він — найвідоміший серед усіх українських гетьманів, однак і вони кожен по-своєму внесли свої імена у довгий рукопис про звитяги українського народу.

Правда, говорити, що мужність була притаманна лише полко­водцям, не можна. Хіба ж не були хоробрими всі наші митці та громадські діячі, які в атмосфері придушення всього українського протягом віків твердо відстоювали право на національне самовизна­чення? їх переслідували, кидали в тюрми, репресовували, заборо­няли їхні твори, та не змогли залякати, змусити змінити погляди чи покаятися. Ціною власної репутації або життя вони плекали на­родну мову, культуру, відроджували нашу самобутцість. Це слав­нозвісні Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Іван Франко, Леся Україн­ка, Михайло Грушевський та інші безсмертні постаті української історії.

Неможливо згадати всіх видатних історичних діячів, неможли­во назвати абсолютно всі відомі вчинки, мистецькі шедеври, славні діяння вірних дітей України, так само як і риси та погляди кожно­го, що забезпечили їм невмирущу славу. Та одна-єдина риса прита­манна всім без винятку історично безсмертним особистостям — по­чуття патріотизму. Так-так, саме любов до нашої країни змушува­ла полководця вирушати в похід, письменника братися за перо, учителя — день у день іти в клас попри некомфортні умови існу­вання, політика — публічно відстоювати права народу, його свобо­ду, літописця та історика — вивчати давні факти, ученого — роби­ти досліди… Усвідомлення своєї приналежності до народу — ось головна запорука історичного безсмертя, і це довели наші услав­лені предки.