Історична тема у творчості Маркіяна Шашкевича. Маркіян Шашкевич був українцем, який прожив непересічне життя. Він учився в духовному навчальному закладі, серед схоластики й мертвотного духу, і водночас ходив у народ, збирав фольклорні пам’ятки українською мовою. Він був засновником культурно-мистецького гуртка під назвою “Руська трійця”.

Галичина була лише східною провінцією Австро-Угорщини, і українцям загрожувала повна денаціоналізація, розпорошення серед багатьох народів “клаптикової імперії”. Маркіян Шашкевич відчував дух своєї доби й розумів її вимоги. Українцям Галичини треба було повернути історичну пам’ять, з’єднавши їх, таким чином, з більшістю українського народу.

Поезія “О Наливайку” оспівує мужнього козацького ватажка Северина Наливайка. Шашкевич захоплювався поетикою народних дум, і тому цей твір має стилізовану під фольклор форму:

Що ся степом за димове густо закурили?

Чи то мрячка осідає, стеляться тумани? —

такий зачин поезії, що нагадує народні думи. Ні, це не дими й не тумани — то сорок тисяч ляхів ідуть битися з Наливайком під Білу Церкву. Повстанцям прийдеться важко: надто могутній ворог постав перед ними. Жорстокою була битва:

Гей, на степу густа трава, степом вітер віє,

Не по однім козаченьку стара неня мліє.

Шашкевич узяв за основу епізод невдалого селянськоко-зацького повстання 1594—1-596 років проти гніту польської шляхти. Повстанці програли битву війську Речі Посполитої, але поляки зазнали таких жахливих втрат, що навіть не наважилися переслідувати Наливайка.

“Вертайтеся, вражі ляхи, з соромом до міста!” — на такій пафосній ноті завершується поезія “О Наливайку”.

Маркіян Шашкевич дуже добре відчув своєрідність народної пісні: жодного фальшивого слова або недоречного епітета ви не знайдете в цій поезії. “Від розсвіту аж до смерку ржуть бистрії коні”, “Вздовж списами городили зелені байраки” — як ці обороти нагадують “Слово о полку Ігоревім”! Від подій XVI століття автора відділяють майже півтора століття, але Шашкевич відчуває свою причетність до української історії, бачить її крізь призму національної самосвідомості.

Твір “О Наливайку” мав чималий суспільний резонанс: прогресивні кола українців, які мешкали в Австро-Угорщині, сприйняли його як заклик до повернення національної гідності. Треба нагадати, що в ті часи у Галичині панували здебільшого польська мова й польська культура. А Шашкевич насмілився написати про Северина Наливайка, який винищував ляхів тисячами! Звичайно, з точки зору закону нічого кримінального в цьому творі не було, але факт лишається фактом: русин Шашкевич кинув своєрідний виклик шляхетській Польщі.

Кажучи про Маркіяна Шашкевича, слід згадати про тріумф цієї людини, точніше, про один з тріумфів. До Львова, де мешкав поет, мали приїхати високі чиновники з цісаревського Відня, і місцева влада готувала принагідну “культурну програму”. Одним з “номерів” був виступ Шашкевича: він мав прочитати вірша “руською мовою”. Дуже вагалися чиновники, чи можна такою “простою” мовою звертатися до представників самого цісаря? Поет прочитав один зі своїх творів, де йшлося про весну, цвітіння в природі й інші нібито малозна-чущі речі. Усі лишилися задоволені. Тільки ніхто не зрозумів, що насправді у вірші йшлося не про цвітіння народів під владою Відня, а про цвітіння української мови, яке тільки-но почалося.