Історична правда і літературний вимисел. Пантелеймон Куліш задумав «Чорну раду» як повість-хроніку про Руїну — не­щасливу добу української історії після смерті гетьмана Богдана Хмельницького. Письменник добре знав козацькі літописи Самовидця і Грабянки і саме звідти черпав основні відомості про той трагічний період, коли від Корсуня і Білої Церк­ви вся Україна перетворилася на розорену пустку.

Ті часи, коли під пером письменника минувшина перетворювалася на чарівну героїчну казку, минули. Куліш у «Чорній раді» намагався створити не так історич­ний пригодницький роман, як хроніку історичних подій.

Літописи Самовидця і Грабянки підказали Кулішеві центральну постать «Чор­ної ради» — козацького полковника і попа Шрама. Прототипом цього героя став паволоцький полковник Попович, політичний авантюрист, який листувався з московським воєводою у Києві, за що був засуджений на смерть. Щоб уберегти­ся, Попович просить митрополита і Юрія Хмельницького заступитися за нього, але згодом знову веде перемовини з Москвою. Цього разу вже ніхто і ніщо не мо­гло врятувати зрадника.

У козацьких літописах постать попа-полковника ідеалізується, адже він — во­рог ляхів і за допомогою Москви мріє об’єднати Лівобережжя з Правобережжям. Спираючись на літописи, Пантелеймон Куліш показує Шрама як патріота, який підтримує у боротьбі за булаву переяславського полковника Сомка. Письменник змальовує Шрама як чоловіка в літах, який брав участь ще в повстанні Остряниці, потім десять років був попом на Низу, проповідуючи «слово правди Божої рибал­кам та чабанам запорозьким». Пізніше Шрам у всьому підтримував Богдана Хмель­ницького, Якого поважав за мудрість, військовий хист, уміння об’єднати козацтво. У подіях, відтворених у «Чорній раді», Шрам виступає на боці Сомка і старшини, адже впевнений, що просте козацтво ніколи не зможе приймати виважені політичні рішення. Шрам виступає на боці старшини ще й тому, що просте козацтво очолює кошовий Брюховецький, який здавна був відомий своїм паскудством.

Щоб бути справжньою хронікою тих подій, роману не вистачає історичної правди. Куліш «розділяє» Гадяцький і Зінківський полки, тоді як вони були одні­єю військовою одиницею; Васюта Золотаренко в 1663 році був молодою людиною, а не дідом; Сомко був одружений і ніяк не міг стати нареченим Лесі Череванівни; Полковник Попович загинув не після смерті Сомка, а за два місяці до цього і т. ін.

Твір Пантелеймона Куліша «Чорна рада» — це, швидше, не хроніка, а при­годницький історичний роман, у якому славний лицар, сміливець і красень Сом­ко протистоїть брехуну, дрібному злодюжці, політичному крутію Брюховецькому. А історія кохання Лесі і Шраменка, могутня постать Кирила Тура, образ старого Шрама, доброго Череваня та інших створюють романтичне звучання твору, який захоплює читача цікавими подіями і глибиною відтворення духу лицарської епохи,