ІНСТИНКТ НАТОВПУ. Щоб ми там не говорили про духовну вищість людини, про її здатність мислити, аналізувати поодинокі факти, ділитися інфор­мацією з іншими, про вроджену здатність кохати, ненавидіти, піклуватися, зраджувати тощо, незаперечним залишається одне: десь там у підсвідомості, у якомусь її верхньому шарі в кожній людині си­дить тварина. Ця тварина забезпечує людині безпеку життя, про­довження роду, іншими словами, керує і керується інстинктами. У цілому інстинкти виконують у житті людини роль позитивну, але коли ми мріємо про демократичне суспільство незалежних осо­бистостей, всі ці утопічні думки і сподівання перекреслює один єдиний інстинкт — інстинкт натовпу.

Звернемося до історії, для того щоб простежити, яким чином впливає інстинкт натовпу на життя суспільства. Найближчі у часо­вому просторі до нас поди — це події нещодавньої української історії, зокрема останні вибори глави держави. Хто тільки не встиг за цей час викинути у повітря гасло про демократичність, про свободу ви­бору, про законність, про потребу кардинальних змін у суспільній свідомості. Але якщо придивитися уважніше, що ми маємо на­справді? Натовп, який уже багато десятиліть не може об’єднатися в єдине угруповання, котре в історії називається народом, віднайшов собі двох вожаків і почав непотрібну боротьбу проти самого себе. Чим далі загострюється політична криза, тим гірше живе натовп. Якби ми були не натовпом, а суспільством, чи дозволили б ми над собою такі знущання?

Глибший історичний шар — події тридцятих років двадцятого століття. Влада сконцентрована в руках «вождя» всіх часів і на­родів. Навіть у цьому контексті слово « вождь » стоїть на своєму місці. Зграя обов’язково має свого ватажка. Натовп жив в атмосфері су­цільного страху. Багатий боявся бути багатим, розумний — розум­ним. Чому? Тому що всім тим, хто жив по-іншому, загрожувала смерть. Яким чином могла скластися подібна ситуація в розвиненій країні, яка завжди була, на мій погляд, ідеалом духовності? Тому що кожен прекрасно усвідомлював, що навіть найкращий сусід, то­вариш, знайомий може через страх за своє життя приректи на смерть тебе. Замкнене коло.

Свій історичний екскурс хочу закінчити ще однією повчальною історією, яка змінила хід розвитку людства і проголосила рівність всіх людей від народження. Навесні ми, відразу відзначу, по-різно­му святкуємо Великдень. Хтось віддається буйній радості з при­смаком язичництва. А хтось оживлює своє спрагле серце справж­ньою радістю — Христос воскрес! Здається, до чого тут інстинкт натовпу? За Христом пішли лише одиниці, основна маса, натовп, повірила облудному звинуваченню. Христа розп’яли на хресті як найзапеклішого злодія. Натовп розп’яв Христа, але перед тим жбур­ляв у нього камінням і прокльонами. Христос не був поводирем у звичному значенні. Його сила була не фізична, а духовна. Тварина розуміє тільки фізичне покарання, вона далека від пекельних мук
душевних. Якщо сьогодні твоє тіло знаходиться в комфортних умо­вах, ти найчастіше забуваєш про свою душу. А вона жива!

Звісно, що все вищесказане стосується глобальних людських проблем, спричинених пануванням інстинкту натовпу. Проте й для кожної особистості настає та мить, коли вона піддається руйнівно­му впливу оточення. Почнемо з найелементарнішого — шкідливі звички. У засобах масової інформації ми часто чуємо такий вислів: «мода на здоровий спосіб життя». Здається, що це за мода така. Ко­жен знає, що його життя дорогоцінне, а такі шкідливі звички, як, наприклад, паління, поступово скорочують життя, викликають ряд невиліковних хвороб.

Вчені проводили серед тих, хто палить, опитування з метою з’я­сування причини паління. Більшість школярів відповіли, що про­відним мотивом було «задоволення і розвага». Якщо спробувати уявити цю ситуацію в реальності, виходить приблизно таке: това­риство підлітків проводить вільний час у пошуках розваг. Орієнту­ючись на досвід дорослих, усі численні застільні свята, підлітки вирішують, що накращий відпочинок — випити щось підбадьорли­ве. Хтось пропонує запалити. Якщо хлопці починають палити у початкових класах, а дівчатка — трохи пізніше, то це через бай­дужість суспільства. Паління давно перестало бути особистою спра­вою. І до того часу, поки це зло не стане предметом державного і суспільного аналізу і відповідних висновків, нічого не зміниться. Тому й виникає «мода на здоровий спосіб життя», але джерело про­блеми залишається відкритим. Усі ті, хто палить, умовно поділя­ються на три категорії: перша категорія — це ті, кого взагалі нічого не цікавить; друга — ті, кому не вистачає впевненості та сили волі, щоб кинути паління; третя — ті, хто все розуміє, але хвороба заго­стрилася. Скільки проблем породжує ця шкідлива звичка! Отже, хочеться звернутися із закликом до тих, хто ще не палив, але десь плекає таку думку. Не треба іти на поклик інстинкту натовпу. Якщо твої друзі палять, п’ють, уживають наркотики, навіщо тобі потрібні такі друзі! Ти усвідомлюєш свої потреби і мрієш стати успішною особистістю, досягти вершин визнання у суспільстві, а проблеми, створені через відсутність досвіду в молодості, будуть постійно тяг­нути тебе у безодню.

Не можу не прислухатися до голосу Г. С. Сковороди. Істинне щастя людини -— у ній самій, тому треба намагатися досконало пізнати себе і заволодіти цим щастям. Людина, яка не пізнала себе і не вгамувала своїх пристрастей, мало чим відрізняється від твари­ни. Для того, хто пізнав самого себе, легкою буде будь-яка справа:

Бог найкращий астроном і найкращий економ.

Вічная природа-мати

Зайвини не може мати,

Найпотрібніше тобі ти знайдеш лиш у собі.

Пізнаючи себе і навколишній світ, людина самоутверджується, розвиває свої природні нахили і здібності, обирає свій шлях і усві­домленою «спорідненою» працею виконує своє земне призначення.