ІГРОВА ПРИРОДА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ДРАМИ. Ігри, зародившись у прадавні часи, проникли практично у всі сфери життя різних соціальних верств у вигляді не тільки суто дитячої забавки, а й змагань, ритуалів, обрядів тощо. Ігрову приро­ду, наприклад, має народна драма — невеличкі сценки віршованої форми, які супроводжували або відбивали певний обряд, трудовий процес і мали розважальний характер. Без таких сценок не почина­лася сівба, неможливі були свята, не починали сватання або весілля тощо.

Дуже популярною була драма «Просо» — жартівливий діалог між парубками та дівчатами, які нібито посіяли просо й благають не топтати його кіньми. Та веселі парубки таки хочуть витоптати просо, навіть відмовляються від грошей, пропонованих символічно. Тільки гарна дівчина здатна врятувати становище: парубки згодні подобрішати тільки в обмін на красуню. Урешті-решт вродливиця обрана парубками, й усі, задоволені, розходяться.

Усім відомі погрози з української казки про козу насправді ви­користовувалися в народній драмі «Коза»:

Я коза-дереза,

Півбока луплена,

За копу куплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Лапками загребу.

Хвостиком замету!

Ці слова той, хто виконує роль кози, промовляє, загрозливо по­глядаючи на учасників гри й тупаючи ногами. Однак усі весело драз- нять «козу», і вона починає бігати за кривдниками, щоб «заколоти». Коли вона когось торкнеться, той стає «козою» — і все починається спочатку. Бачимо, що ця драма є розважальною, до того ж вона спри­яла активному відпочинку, давала можливість поспілкуватися як дітям, так і дорослим.

А ось драма «Явтух » не передбачала активних дій, оскільки була побудована на діалозі парубка Явтуха та дівчини, яка зображує мо­торну молодицю. Молодичка — балакуча, вона причепилася до не­говіркого Явтуха з проханнями підвезти її на возі, пригостити її яблуком чи грушкою, дозволити себе обняти та поцілувати. Гра полягає у комічному ефекті, створюваному учасниками: «молоди­ця» сипле жартами, примовками, весь час посміхається, а «Явтух» відповідає дуже стисло та неохоче. Драма давала можливість по- вправлятися в гуморі, проявити артистичні дані.

В українському фольклорі відомі й інші народні драми, однак усі вони супроводжуються поетичними вставками, які мають різну фун­кцію: символізують початок дійства, якийсь його етап, коментують учасників тощо. І те, що наш народ вигадав такий веселий ігровий жанр фольклору, свідчить про те, що українці здавна мали життєра­дісний характер, любов до розваг, прекрасне почуття гумору.