ІДЕЯ ЄДНОСТІ Й МІЦНОСТІ ДЕРЖАВИ. Давня пам’ятка Київської Русі, « Слово про похід Ігорів », розпові­дає нам про мужнього князя Ігоря, який у 1185 році пішов війною на половців, але не тільки не переміг, а й попав у полон до ворога. Згодом завдяки власній хитрості та розуму йому вдалося втекти й дістатися рідної землі. Така історична основа твору побудована на реальних подіях, і з першого погляду здається, що завданням невідомого авто­ра поеми було лише розповісти про ці знаменні події. Однак уважно вчитавшись у твір, можна зрозуміти, що це завдання набагато шир­ше: давній письменник не тільки співає хвалу князю, він виступає із закликом зміцнити Київську Русь, об’єднати її землі в єдину могут­ню й непереможну державу.

Особливо ясно це стає в тій частині твору, яку критики назвали «золотим словом Святослава». Поки Ігор у поході, цей князь у Києві бачить віщий сон: неначе вдягали його у чорне вбрання на тисовому ліжку, наливали синє вино, з горем змішане, сипали з порожніх сайдаків половецьких великі перли на лоно, а два соколи злетіли… Бояри пояснили Святославу його сон. Це були два соколи, які пода­лися від отчого престолу шукати собі слави. Але соколам крильця підсікли половецькі шаблі погані, самих опутали й закували «у пута залізні». І зронив тоді князь «золоте слово»: «О мої сини, Ігоре і Всеволоде! Рано ви почали Половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати… Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі ско­вані, а в одвазі загартовані. Що ж натворили ви моїй срібній сідині?»

Святослав навів приклад про сокола, який ніколи не залишає своє гніздо незахищеним, коли летить бити ворога. А що ж тепер? Моло­дий Ігор у поході, можливо, загине, а його рідний край і надалі лиша­тиметься на поталу лютому ворогу. Тому звертається Святослав до волинських князів Інгвара та Всеволода; до Романа, Святослава і Все­волода Мстиславичів із закликом виступити разом проти ворога. «Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами за землю Русь­кую, за рани Ігореві!..» Пам’ятає промовець і старого Володимира Мономаха, який все своє життя мріяв про єдність Русі. Тільки на­щадки його чомусь живуть у незгоді.

Отже, «золоте слово» Святослава має величезне значення: це заклик до єднання земель Київської Русі, своєрідний висновок про те, що поодинці князі ніколи не переможуть спільного ворога. Цю частину часто називають навіть центральним епізодом поеми, бо в ній сконцентрована головна ідея твору.

Та й сам похід Ігоря показаний не випадково. Справді, автор міг зосередитися лише на образі Святослава з його бажанням до зміцнен­ня рідного краю, однак він вирішує й на ділі показати всю не­обхідність такого прагнення. Ігор, не взявши на допомогу нікого з руських князів, розплачується за свою самовпевненість: отримує поразку в битві у той час як міг би, з’єднавши сили з іншими пра­вителями, ущент розбити половців.

Таким чином, поема «Слово про похід Ігорів» має не тільки, так би мовити, розповідний, а й повчальний зміст. Вустами Святослава невідомий письменник палко закликає до миру між князями, до об’єднання заради спільної мети — зміцнення держави, водночас показуючи на прикладі Ігоревого походу, до чого може призвести розбрат між правителями.