І СВІТЛА АЛЕЯ… ЗИМОВИЙ МОТИВ З ВІЗИТОМ ПІЧНИКА

ЗА ЗОЛОТИМИ ВІКНАМИ ЗІРОК

В земному Києві нема для мене весен.

По осені — мій кожен день і крок.

А як у вас там, в Києві небеснім,

В земному Києві така стара я стала!

А вам Господь років не добавля.

Така ж яскрава посмішка у Алли!

Такий же чорний чуб у Василя!

В земному Києві — безмірність самоти.

Куди піти, коли нема Івана?

А там, за тим віконцем золотим, де є Іван, —

там дім обітований.

Там вірші, чай і дим од сигарет.

Куди спішить? їм вічність вікувати.

Зарецький знов малює мій портрет.

А Стусові і вічність тіснувата…

Про щось земне замислився Кушнір.

Здригнулась чашка з недопитим чаєм.

Вони нам смерті не бажають, ні, але їм дуже нас не вистачає!

Як там Лукаш? Все грає в доміно?

Було в нім щось розгублено-дитяче.

А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче?

Хоч уві сні для неї оживи…

В земному Києві, повитому в жалобу,

тепер уже нема таких, як ви, — о лицарі печальної подоби!

Нема весни. Ніщо не процвіта — крім лицарів неситої утроби.

І, хоч потилиця у них крута, — я не зроблюсь ніколи мізантропом.

Українська література

Хай вічно світить лампа над столом в небеснім Києві,

в небесній Україні.Бо ви були!

А отже, все було: любов і подвиг, хрест і воскресіння…

Хай береже спочинок ваш Господь всю довгу-довгу,

всю небесну вічність. А я віршую…

Бо казав Світличний:

«Іриночко, без віршів не приходь…»