Іван Петрович Котляревський відіграв велику роль в історії розвитку української літератури. Він належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу. Більше двох століть живе на світі автор «Енеїди», «Наталки Полтавки» й «Москаля-чарівника», — за словами О. Гончара, — поет, веселий мудрець, що в ньому мовби уособився оптимізм народу, патріотичне чуття, обдарованість, моральна чистота.

Силою свого багатющого таланту Котляревський не тільки показав усьому світові щедру й чисту душу простої людини, розкрив красу генія українського народу, а й викликав бурхливий розвиток нової української літератури.

Т. Г. Шевченко сказав І. Котляревський — «батько нової української літератури»  , тому що він стояв на межі двох епох — епохи старої української літератури й епохи нової української літератури з властивим їй відтворенням життя, — зауважував І. Плющ (Історія української літературної мови).

Новаторство І. Котляревського в «Енеїді» полягає в художньому використанні невичерпних багатств народної мови (лексики, синоніміки, фразеологізмів, розмовно-побутової мови та українського фольклору). А також у тому, що він не відкинув і традиційних церковнослов’янських книжних елементів, які в якісно новому семантичному і стилістичному плані ввійшли до фонду нашої літературної мови.