Кому і як дістається щастя. Щастя як у народних, так і в літературних казках — це винагорода за терпіння, доброту і працьовитість. От тільки розподіляється воно у казках якось дивно. Одні здобувають його, долаючи будь-які перешкоди, іншим дістається як манна небесна.

У казці «Пані Метелиця» мачуха змусила стрибнути до криниці за починком тою пасербицю. Звична до роботи дівчина допомогла хлібові, діставши його з печі. Потім обтрусила стиглі яблука на яблуні. На прохання пані Метелиці дівчини виконувала хатню роботу в її помешканні. Працювала терпляче й сумлінно. Коли дуже захотілося додому, чесно зізналася Пані Метелиці та зрозуміла . відпустила додому, наостанок озолотивши її з ніг до голови.

Зовсім інша ситуація у казці Ш. Перро «Попелюшка». Героїня теж виконувала  хатню роботу в будинку мачухи і рідного батька. Одного дня Попелюшці дуже хотілося потрапити на королівський бал, куди поїхали мачуха та дві її доньки. а вона лише захотіла поглянути на той бал, як з’явилася чарівниця. Виявилося, що мрійниця була хрещеною матір’ю Попелюшки. А далі все робилося за допомогою чарівної палички: розкішна сукня, карета, супровід. Далі був шалений успіх на балу, закоханий принц. Одним словом — щастя.

Як сніг на голову випало щастя героїні казки С. Маршака «Дванадцять місяців». У пошуках пролісків серед зими зустріла вона в лісі добрих чарівників — дванадцять місяців. Усі готові були прислужитися бідній дівчинці. І перстень подарували їй, щоб могла їх терміново знайти. І кривдників дівчинки покарали. Вона й не чекала такої уваги до себе. Не знала, що робити зі своїм щастям, ладна була все усім пробачити і пожаліти мачуху з дочкою.

На мою думку, щастя у казках — наче у популярному лото щасливий квиток. Кому поталанить, той і щасливий.