Художній дивосвіт — поруч. Донецький край! Хто тебе не знає?! Ти розкинувся від Сіверського Дінця до Азовського моря. Ти щедрий на леген­ди, пісні, сказання. Ти, донецький краю, славишся людьми працьовитими, талановитими. Це вони прославили і возве­личили рідну землю своєю творчістю. Серед них — М. Пет­ренко, М. Чернявський, В. Сосюра, Б. Горбатов, П. Байдебура, Л. Жариков, П. Безпощадний та багато інших.

Своєю відданою любов’ю до Батьківщини, рідного народу прославився відомий український поет-романтик Михайло Петренко. Дорогим і близьким був поетові рідний край — Слов’янщина. У багатьох віршах він згадує “тихий Тор”, Святі гори, Слов’янськ. Серед них — “Ось-ось Слов’янськ!”, “Дале­ко від родини”, “Тебе не стане в сих місцях” та інші. Усі вірші, присвячені рідному краєві, відрізняються барвистіст кольорів, яскравістю обраних фарб, оптимізмом. Поет з раді­стю розповідає про красу рідної землі:

Слов’янськ! Слов’янськ!
Як гарно ти По річці Тору, по рівнині
Розкинув пишнії сади,

Квіти пахучі по долині,

І так красуєшся собі…

І куди б не закидала доля Михайла Петренка, він завжди] мріяв про повернення до берегів дитинства, до землі предків:!

Туди я душу шлю і сльози!

Коли ж, коли, великий Боже,

Мене пошлеш на рідний край,

Де мав я радість, мав я рай.

Давно вже немає поета… але й досі лунають глибоко ліричні пісні на його вірші “Дивлюсь я на небо…”, “Взяв би я бандуру…”.

Невіддільне від Донбасу ім’я ще одного українського пое­та — В. Сосюри. Велику частину творчої спадщини поет при­святив своєму краєві. З теплотою та синівською любов’ю зга­дував він про Донеччину, де народився, провів дитинство і юність…

Я починався відтіля,

Де гул заводів даль колише,

Ясні Донеччини поля Мені на світі найсвятіші.

Життєвий шлях В. Сосюри почався у Дебальцевому, і тому поет пише:

Дебальцеве моє, колиско днів моїх,

Це ти дало мені співучу, ніжну вдачу,

І славлячи життя невиданий розбіг,

Я піснею тобі, Дебальцеве, віддячу…

Любов до донецького краю В. Сосюра проніс через усе життя. І де б він не був, де б не жив, “все ж думками летів у

Донетчину свою”. З любові до рідного краю починається любов до Батьківщини. Саме ця думка пронизує чудову поезію”Любіть Україну”;

Любіть Україну, як сонце, любіть,

І  вітер, і трави, і води.

В годину щасливу і радісну мить.

Любіть у годину негоди.

Хочеться сподіватись, що сьогоднішні й наступні покоління  добре затямлять заклик талановитого поета, справжньої

людини зніжною душею та щирою вдачею:

Любіть Україну у сні й наяву.

Вишневу свою Україну.’

Свою ж любов до Батьківщини поет неодноразово доводив, чисто ризикуючи життям, своїм і своїх рідних…

Любов’ю до краю шахтарського горіли серця багатьох твор­чих особистостей, які стали славетними співцями нашої землі. Серед них — Микола Чернявський, який змалював працю донецьких шахтарів у поезіях “В донецькому краю”, “Шахтар”. Його поезія “Савур-могила” — це пам’ять про минулі часи, це пам’ятник слов’янському духу.

І у землю пішов На коні хан Савур,

І піднісся над ним Склепом зведений мур.

З донецьким краєм пов’язали своє життя й творчість не лише корінні донбасівці. Віддали цьому краєві велику частку свого серця приїжджі. Серед них — Павло Безпощадний, Пав­ло Байдебура, Борис Котов, Олекса Іонов.

Павло Безпощадний, український письменник, прибув на Донеччину в двадцятирічному віці й залишився тут до кінця своїх днів. Письменником видано понад тридцять книг — романів, повістей, збірок поезій. Більшість творів присвячено людям шахтарського краю. Серед найвідоміших творів — новели “Зустріч”, “Малий Тимко”, оповідання “Помста”, “Діти шахтарів”, роман-трилогія “Вогонь землі”.

На території Приазов’я живуть представники давнього грецького народу. Наш край має плеяду талановитих грець­ких поетів, які творили рідною мовою, змальовували культу­ру і побут рідного народу: І. Костоправ, Л. Дмитрук, В. Гала, К. Пастур та інші.

Багато майстрів художнього слова пов’язали свою долю з Донбасом на довгі роки, а то й на все життя. Деякі з митців прожили на нашій землі декілька днів-тижнів, але й цього часу було достатньо, щоб наш чудовий край запав у душу і був оспіваний поетичним словом.

Ми повинні вивчати літературу свого краю. Це — початок, а попереду — цілий світ, світ, щедрий на легенди, пісні, ска­зання. Світ із Золотим Колодязем, Святогорським монасти­рем, Кам’яними Могилами — давніми мовчазними свідками історії донецького краю.

Дорога, звичайно, починається з батьківського порога. І не можна йти у світ, не дізнавшись про культуру рідного краю.

Століття — день! Нехай в огні
Вродилось щастя довгождане, —

Тим гарт міцніш! А в далині

Там Сонце творчості нове, іще не знане!