Хто гідний кохання?  Чергового разу ці питання пору­шує французький письменник Стендаль. Його новела “Ваніна Ваніні” — історія кохання молодих італійців — має досить прозаїчний фінал.

Ми знайомимося з головною героїнею твору на великосвіт­ському балу, куди були запрошені лише найкрасивіші жінки. І ось царицею балу проголошено княжну Ваніну Ваніні, чорно­косу дівчину з вогнистим поглядом. Ваніна Ваніні ще не була закохана, тому їй дуже подобається завдавати душевного болю молодому Лівіо Савеллі, який пристрасно кохає її. Княжні ж дуже подобаються дієві, рішучі чоловіки, які здатні на сміли­вий вчинок. Ваніна Ваніні мріє про кохання саме до такого чо­ловіка. Несподівано розноситься звістка про втечу з фортеці молодого карбонарія — борця за національне визволення Італії. Ця чутка бентежить уяву головної героїні новели.

Дев’ятнадцятирічну княжну оточують родовиті юнаки, красиві та знатні. Але їх вифранчений вигляд набрид Ваніні Ваніні. Палко закоханий Лівіо Савеллі теж здається дівчині нецікавою людиною, яка здатна кинути читання найцікаві­шого роману на самому початку.

Княжна була надто вимогливою не тільки до інших, а й до себе. Дізнавшись, що в її будинку переховується той самий втікач карбонарій, вона, забувши про князівську погордливість, допомагала йому, турбувалася про нього, проявляючи щире співчуття до молодого борця за свободу. Не дивно, що така зацікавленість переросла в палке кохання. Дівчина страши­лася перемін, що відбувалися в її думках. Освідчитися в ко­ханні першою вона, звичайно, не могла, бо була дуже гордою. Єдине, що дозволяла собі Ваніна Ваніні, це приходити вночі й притулятися щокою до вікна юнака-карбонарія. Гордість княжни здається незламною. Ваніна Ваніні переконує себе в тому, що більше не повинна не тільки бачитися, але й озива- тися до П’єтро. Стендаль майстерно описує збентеженість по­чуттів головної героїні. Карбонарій, пам’ятаючи про своє про­сте походження, не бажав поступатися почуттям бідняцької гідності й освідчитися в коханні першим.

Почуття Ваніни Ваніні виявилося сильнішим за все, і дівчи­на не змогла його приборкати. Невдовзі не лишилося нічого, у чому вона могла б відмовити П’єтро. Розвиваючись, кохання княжни стає все більше вимогливим і навіть штовхає на зраду. Ваніні Ваніні здалося, що любов до Італії змушує П’єтро забу­ти про неї, дівчину, яка його нестямно кохала. Викривши адре­си та прізвища товаришів карбонарія, княжна вирішує, що на­решті коханий належатиме тільки їй. Але дівчина мимоволі стає лише винуватицею його ув’язнення. Ваніна Ваніні змуше­на вдатися до хитрощів, навіть ризикувати власним життям, щоб урятувати коханого. На жаль, її кохання не має влади над П’єтро, який має в житті єдину високу ціль: загинути у в’яз­ниці або ж у боротьбі за свободу Італії. Княжна щиро розпо­відає про свій страшний вчинок, про свою зраду, сподіваючись, що коханий зрозуміє: вона вдіяла це лише задля нього. Але замість палкої дяки Ваніна Ваніна чує лютий прокльон. Така несподівана відповідь змінює життя головної героїні: вона не­забаром одружується з аристократом Лівіо Савеллі.

У своїй новелі Стендаль намагався заперечити таке егої­стичне, власницьке кохання, яке веде до руйнування, і піднес­ти щиру й чисту любов, що спроможна оберегти від небезпеки кохану людину, допомогти їй, подарувати жадані радість і спокій.