«Гуцул – здоровий, як гірське повітря, легкий, ян потік у свому бігу»..Михайло Коцюбинський — видатний письменник, гуманіст, дослідник і неперевершений майстер слова. Він був справді природженим художником,«який має трохи інші очі, …і носить в душі сонце, яким обертає дрібні дощові краплі в веселку… і перетворює в золото чорні закутки мороку».

Усі ці дива відбуваються в повісті «Тіні забутих предків» — правдивій казці Гуцульщини. М. Коцюбинський був вражений і захоплений своєрідною природою, побутом та культурою українських горян. «Який оригінальний край, який незвичайний казковий народ», — напише письменник у спогадах про живі враження від поїздки до Криворівні, де збиралися влітку такі відомі діячі української культури і науки, як І. Франко, Леся Українка, В. Стефаник, Ю. Федькович, щоб насолодитися красою Карпат.

М. Коцюбинський одразу почав збирати етнографічні матеріали; у побуті гуцулів його особливо вразило збереження багатьох архаїчних звичаїв та обрядів. Гуцули — дуже оригінальний народ з багатою фантазією. Вони — глибокі язичники, котрі усе життя борються зі злими духами, від народження й до смерті. У своєму творі М. Коцюбинський хотів відтворити міфологічне світосприйняття гуцулів, овіяне казкою, повір’ями та забобонами.

Легенди і казки, створені на місцевому матеріалі та пересипані діалектизмами, — все це надає повісті реальності, не відриває від життєвої правди.

Гуцул «знав», що на світі панує нечиста сила, що злий дух править усім, що в лісах блукає веселий чугайстер та живе голос сокири. Майстерно відтворюючи повір’я і звичаї горян, М. Коцюбинський також розкриває їхню темноту, забобонність, убоге життя, важку працю. Автор хоче змінити ці умови, побудувати таке суспільство, в якому гуцул вийшов би з-під влади темноти, необізнаності і марновірства, щоб розквітла його душевна та фізична сила, здоров’я простого народу. Зібрані Коцюбинським етнографічні матеріали є великим надбанням української фольклористики. «Людяність, краса, народ, Україна» — це улюблені теми розмов М. Коцюбинського зі своїми читачами.

«…М. Коцюбинський напоєний соками багатющої землі своєї — і через це він сгав безсмертним: великі світочі людства давно вже розступились, щоб дати місце і йому, і черзі борців, мислителів і шукачів правди». Ці слова П. Тичини, геніального учня М. Коцюбинського, перевірені часом і живуть досі в серці справжнього Українця.