Громадянський обов’язок кожного. У наш не зовсім простий час, коли мітинги, вибори, перевибори, пікети, голодування й візити високих гостей змінюють одне одного з блискавичною швидкістю, людина має бути твердою, як криця, принаймні в психологічному плані. Вірити можна лише собі. Найважче сьогодні нам, молодим. Наступні вибори пройдуть за нашою участю. Але які це будуть вибори?

Партій, течій, організацій в Україні, на мій погляд, надто багато. Чому, питається, американці обходяться двома партіями — республіканською та демократичною? Кожна з фінансових груп радо вкладає гроші в політику. Здається, дуже скоро в кожного багатія буде власна кишенькова партія, яку можна випускати на демократичну прогулянку або ж притримувати схованою до часу. Дуже хочеться вірити, що не всі українські партії такі.

Як на мене, будь-яка партія гарна, коли вона дбає про народ. Коли батьки працюють, юнацтво вчиться, а малюки ходять до дитячого садка. Коли в усіх є гроші не лише на хліб, а й на одяг та лікування. Коли країну поважають в усьому світі, а її громадяни можуть мандрувати просторами планети просто заради відпочинку. Ось тільки як правильно вибрати оту “партію щастя”? Адже українці вже стільки разів болюче помилялись. Усі ж політики обіцяють одне й те саме: добробут, порядок, свободу. Виявляється, що всі слова, які приємно чути, ми бачимо на лозунгах передвиборчих кампаній.

В Україні бували періоди, так би мовити, суспільно-по-иітичного затишку. Тоді люди ставали добрішими, щедрішими й навіть дещо розумнішими. Тоді згадувалося не лише про хліб насущний. Тоді в повітрі було менше розчинено люті й ненависті. Ці часи минулися, але вони неодмінно по-нернуться до нас.

Кидаючи до урни свій виборчий бюлетень, стаючи членом нкого-небудь руху, пам’ятай, що твій вибір залежить лише під тебе і ні від кого іншого. З мільйонів таких виборів складається вибір народу, вибір суспільства. А далі — майбутнє, у якому є місце для кожної людини, незалежно від віку, статі, уподобань, раси й цілої низки інших, абсолютно зайвих у XXI столітті ознак.