Григорій Сковорода — наша національна гордість він був мудрою,високоосвіченою і правдивою людиною. Він багато промандрував світом, а потім у простій свиті, з торбинкою й палицею та сопілкою пішки ходив по всій Україні і навчав людей. Любив він розмовляти із сільським народом, бо сам вийшов із народу. Сковорода говорив, що йому найкраще з убогими й покривдженими, бо пани горді, не хочуть розмовляти із селянами. У поезії Сковорода, протиставляючи себе багатим людям, говорить:

Вас Бог одарил, но вдруг может

то пропасть,

А мой жребий с голяками, но Бог

мудрости дал часть.

Ставав він на ярмарку, чи на дорозі, чи біля церкви, чи в полі й розмовляв з бідняками та навчав, що єдине щастя людини — це добро і правда. Найліпшим земним добром, так учив Сковорода, є не срібло і не золото та інші скарби, а тільки свобода й воля!

Г. С. Сковорода відомий світові не тільки як філософ, поет, педагог, а й як талановитий співак і композитор. Ще за життя його пісні співали скрізь в Україні кобзарі та лірники, а музичні твори тоді вже можна було бачити в масових рукописних і друкованих пісенниках. Григорій Сковорода ніколи не розлучався з музикою, під час мандрівок його супутником завжди була сопілка. Змалку в нього проявилась палка любов до народної пісні. Під час перебування в Петербурзі Г. Сковорода співає в придворній капелі і, маючи гарний голос, чудово виконує свої твори. Він грав на багатьох інструментах: на сопілці, яку сам удосконалив, флейті, скрипці, гуслях, бандурі.

Як педагог, Г. С. Сковорода великого значення надавав музиці у всебічному розвитку людини. Він пропонував учити молодь розуміти музику, виховувати любов до музичного мистецтва на кращих зразках народних пісень і танців, а також на творах, що за своїм змістом і формою близькі до народних.

Г. Сковорода як поет відомий збіркою «Сад божественних пісень». Більшість віршів цієї збірки нагадують народні пісні, а саме: «Ах поля, поля зелені!», «Ой ти, пташко жовтобока!» та інші.

Г. Сковорода став безсмертною національною гордістю українського народу. Його патріотизм, глибока повага до людини праці будь-якої національності, любов до скривджених і знедолених, ненависть до експлуататорів і дармоїдів були живильним джерелом ідейної творчості і громадської діяльності видатного українського філософа і поета.