ГОСТИННИЙ БЕРЕГ. Один із найпрекрасніших і наймальовничіших куточків нашої землі — Кримський півострів, який омивається водами аж двох морів, Чорного й Азовського. Хто хоч раз побував у Криму, назавж­ди пам’ятатиме цю гостинну землю: ласкаве сонечко, свіже морсь­ке повітря, екзотичні рослини, пам’ятки культури й архітектури і, звісно, тепле, лагідне море.

Красу Кримського півострова люди оцінили дуже давно. Як свідчать дані археологічних розкопок, перша людина на цій землі з’явилась ще в епоху раннього палеоліту. Спочатку в Криму жили кімерійці й таври (звідси інша назва півострова Тавріка), яких пізніше витіснили азійські племена скіфів. Водночас на території Криму з’ яв­ляються давні греки, які засновують Пантікапей, Німфей, Кіммерік, Мірмекій, Херсонес та інші колонії. Сучасну назву Кирим (Крим) півострову дали татари, які утворили на цій території у п’ятнадцято­му столітті Кримське ханство. Дуже довгий час ординці збагачува­лись за рахунок походів на Україну і Росію. Крим став одним із най­більших ринків з торгівлі рабами. Рішучу відсіч загарбникам дава­ли українські козаки.

Мені пощастило відпочивати у різних кримських містах, кожне з яких запам’ятовується своєю неповторною індивідуальною кра­сою. Наприклад, Алушта привертає увагу відпочивальників завж­ди свіжим повітрям (що зумовлено розташуванням міста) і золоти­стими чистими пляжами. Чесно кажучи, на березі Алушти особли­во привабливих місць немає: вся інфраструктура розрахована на туристів. Проте, якщо буде можливість, обов’язково скористайтеся послугами агентств, що пропонують підводний туризм. Враження від підводного світу неповторні! Найцікавіше, що, стоячи у воді по коліно, ти навіть не уявляєш, які дивовижні краєвиди приховані у темних хвилях. Відразу, коли занурюєшся у воду, нічого не по­мічаєш, оскільки вода дещо каламутна від прибережного мулу. Але трохи відпливши, ти побачиш прекрасні водорості найрізноманітні­ших форм, розмірів і кольорів. І не треба лякатися, якщо зустрі­нешся віч-на-віч із представниками морської фауни. У прозорій товщі води час спливає повільніше. Риби, сповнені якоїсь таємної морсь­кої гідності, плавають граціозно, проте, не дай Боже, щоб вони відчу­ли небезпеку —миттєво зникають десь. Ти навіть не встигаєш вло­вити цей момент. Хоча більшість представників курортних вод вже давно звикли до своїх непрошених гостей.

У Ялтинському районі знаходиться місто Алупка, що чарує своєю загадковістю: воно ніби занурене у море дерев. Над містом видніє найкраща гора Криму — Ай-Петрі. А у кращому палаці України, палаці Воронцова, можна познайомитися із шедеврами прикладно­го мистецтва, рідкісними книгами та картинами відомих майстрів живопису. Зокрема у палаці-музеї можна побачити пейзажі відомого кримського мариніста І. Айвазовського. Навіть якщо ви ніколи не бачили справжнього моря, ніколи не дихали морським повітрям, по­дивіться картини Айвазовського. Ви не тільки будете вражені пре­красними морськими пейзажами, але, так само, як і художник, за­кохаєтеся в цю благодатну природу.

Не можна оминути увагою і одне з найвідоміших міст Криму — Севастополь. Севастополь — це морський порт, науковий, культур­ний та рекреаційний центр України. На узбережжі неподалік від Севастополя збереглися руїни давньогрецької колонії Херсонеса Тав­рійського. Пейзаж вражає несподіваним контрастом: поблизу давніх храмів, збудованих в античному стилі, височать бані православного храму. Якщо знати історію, то цей контраст виявляється не таким вже несподіваним. Справа в тому, що у 988 році Херсонес був за­хоплений київським князем Володимиром Святославичем. Саме тут великий хреститель Київської Русі сам прийняв християнство. Проте місто зруйнував не Володимир, а монголо-татари через триста років після описуваних подій.

Перебуваючи серед руїн давнього міста, ти обов’язково звернеш увагу на його розташування: Херсонес знаходиться прямо на березі моря. Для того щоб зануритися спекотним літом у прохолодні морські хвилі, необхідно бути спритним та уважним, оскільки бе­рег в цьому місці доволі крутий. Твої зусилля будуть винагород­жені, бо вода тут прозоро-блакитна й чиста. Це поєднання морської стихії та свідчень людського життя у вигляді руїн старовинного міста несподіванно породжує думки про вічність. І тут колись виру­вали людські пристрасті, і тут колись хтось кохав і ненавидів. Але минув час — а залишилася тільки вічна морська стихія.

Не можна не любити море!