Гомер — співець греків і троянців. Хто він цей «великий старець»? Коли жив? Де народився? Чим прославився?

На жодне з цих питань ми не можемо дати точну відповідь, окрім, мабуть, останнього. Мова йде про творця давньогрецького епосу «Іліади» та «Одіссеї» — Іомера.

Час його народження ми знаємо лише приблизно — VIII—VI століття до нашої ери. А за право називатися його батьківщиною змагаються сім грецьких міст. Його батьками називали бога річки Мелета і німфу Крефеїду.

За переказами, Гомер був сліпими. Можливо, в цій сліпоті криється секрет майстерності Гомера? Греки були впевнені, що мистецтва аеда (співця, поета) навчитися не можна: цей дар може дати тільки Муза. І до неї звертається Гомер у першому рядку «Іліади»:

Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея…

Відібравши в аеда зір, боги дали йому в дар уміння бачити те, що приховано від очей простих людей. Погляд Гомера охоплює весь світ. Усе в цьому світі підвладне богам і Долі.

Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши,

Кинув на шальки два жереби довго печальної смерті —

Гектора, коней баских упокірника, й другий — Ахілла,

І посередині взяв.

«Іліада» оповідає про подвиги ахейців (греків) під стінами Трої. Криваві, жахливі битви здійснювалися там.

Ранених то ледь живих, то й не ранених Смерть забирала.

То волочила за ноги убитого труп з бойовища, —

Шати на плечах її червоніли від крові людської.

Але не масу людей, що беруть участь у битвах, описує поет. Перед нами проходять картини героїчних поєдинків окремих людей. І не важливо, хто вони: греки або троянці. Вони — герої! Несамовиті, сміливі, безрозсудні, вони прагнуть до слави, бо слава для греків — найвища цінність. У запалі бою стають вони схожими на титанів у своїй силі.

І немає у Гомера ненависті до троянців. Він співчуває їм, тому що немає в них іншого вибору, як боротися за своє місто, за своїх дружин, матерів, дітей. Автор уже з самого початку знає, хто переможе.

Буде колись день і загине велика Троя.

Може, тому так пронизливо звучить благання Андромахи, яка проводжає Гектора на бій:

Гекторе, все заміняєш ти — батька і матір для мене,

Ти ж і за брата мені, і мій чоловік ти прекрасний.

Зглянься ж на мене тепер і зостанься тут з нами на вежі,

Щоб не лишить сиротою дитя і дружину вдовою.

Поет знає, що востаннє бачить герой свою дружину й сина.

Та й сам Гектор передбачає падіння Трої і свою смерть. І найстрашніше — бачить він у майбутньому, як стане рабинею його дружина. Який біль звучить в його словах:

День настане важкий — і священна Троя загине,

З нею загине Пріам і народ списника Пріама!

Але не про загибель стількох троянців тепер журюся…

Лише про тебе я сумую!

Але залишитися — значить злякатись. А для героя (не важливо, троянець він чи грек) це неможливо.

Поеми «Іліада» та «Одіссея» є вічними в історії людства та його культури. Саме на сюжетах цих творів створено безліч шедеврів образотворчого мистецтва, музики та літератури. До цих творів зверталися й звертаються найкращі митці всіх часів і народів. Іноді кажуть, що вся європейська культура почалася саме з творів Гомера та античних міфів.

…Під звуки кіфари урочисто й велично звучали рядки, написані гекзаметром. Неначе шум рухливої хвилі, заворожували вони слухачів, що захоплено слухали голос Гомера, який розповідав про битву під стінами Трої, про великі подвиги героїв.