Героїчне минуле України у поемі Т. Г. Шевченка. Коли бачиш у музеї кобзу — старовинний український музичний інструмент, — на думку спадають оповідання про героїчне минуле наших предків-козаків, які боролися за волю і славу землі української. Ось і для великого Тараса Шевченка кобза асоціюється з народним подвигом. Не випадково його поема «Тарасова ніч» починається з картинки: «На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає…» Через нього кобзаря автор і веде розповідь, як козаки на чолі з гетьманом Тарасом розгромили шляхетське військо. Це була одна з перших значних козацьких перемог над польським військом. З історичних документів відомо, що цього гетьмана прозвали Трясило. Він був чоловіком міцної статі, мужнім, принциповим, свобода і незалежність батьківщини була для нього питанням честі, головним у житті. Водночас Тарас Шевченко показує і сльози мужньої людини Тараса Трясила: «Бідна моя Україно! Стоптана ляхами!.. Як згадаю тебе, краю, заплаче серденько!..»

Трясило,бачить, що ляхи зневажають його народ, традиції, він бачить, що козацтво гине, а козацькі діти ростуть нехрещені. Людей не пускають до церкви. Про те, як любить Трясило батьків, говорить порівняння України з ненькою. Тарас Трясило, кажучи сучасною мовою, вчинив громадянський подвиг. Він зумів об’єднати козаків і повести їх на кривавий’бій. Стати до бою козаки вирішили на сходці. Про це свідчить така картина: «Зібрав Тарас козаченьків поради прохати». Він питає у товаришів-отаманів, що робити, аби визволити Україну від ляхів. А чим все закінчилось — відомо. Лягли ляхи на українську землю мертвими. Круки над ними кружляють, крякають, — моторошно стає, як уявляєш собі цю жахливу картину. Щоправда, багато й козаків полягло у тій кривавій битві. Про загиблих козаків Шевченко каже пронизливо: «Де кров текла козацька, трава зеленіє…»

І, підбиваючи підсумок своїм роздумам про подвиг козаків, поет повертається до кобзаря. Кобзар зумів своїми співами і грою на кобзі достукатися до сердець хлопців та дівчат. Онуки і діти тих козаків слухають кобзаря і слізоньки втирають.

Не залишаємося байдужими і ми, далекі нащадки тих хлопців і дівчат, із повагою ставимося до святинь українського народу. Однією з таких святинь є кобза і вірші славетного Шевченка.