Герой і казка. Герой   — це людина, що здатна на вчинки, які не може зробити пересічна людина. Наприклад, врятувати того, хто потопає у річці, або здобути перемогу у смертельному двобої. А ось літературні герої — це просто дійові особи твору. І не кожний літературний герой — герой насправді.

От, наприклад, принц із казки «Попелюшка» Шарля Перро. Якийсь він невиразний герой. Закохався у чарівну незнайомку, почав її шукати. Якшо закохався — чому не запам’ятав, яка вона? Тому й змушений був взувати усім на ногу її кришталевий черевичок. І от що цікаво — а шо, якби цей черевичок комусь іншому підійшов? Він мало не одружився зі злою сестрою Попелюшки, якій та допомогла натягти черевичок! Ні, принц у «Попелюшці» — не герой, бо ніякого подвига не здійснив.

А Кай у «Сніговій королеві» Г.-К. Андерсена? Зовсім нецікавий! Навіщо він сів у санчата до королеви? Чи його не навчали вдома, що не можна сідати до незнайомців? Ця невідома холодна і зла Королева просто викрала цього хлопчика. І Кай сидів там, на Півночі, складав слово «Вічність»! Забув, що бабуся хвилюється, що його вдома чекають. От хто таки герой — це дівчинка Герда, яка подолала багато перешкод, бачила багато людей, відмовилася від спокус, а таки дісталася до льодового палацу! І врятувала Кая. От тут треба подумати, шо допомагає герою стати героєм? Герді, наприклад, допомогла любов.

У казці О. Пушкіна також є викрадення — тільки вкрадено наречену Руслана, Людмилу. І Руслан її шукає. Усі сили природи йому допомагають, бо він дуже хоче знайти наречену, без неї немає для нього життя, і знаходить, і перемагає страшного карлика Чорномора із чарівною бородою. Русланів політ на бороді захоплює, бо до того люди літали в інших казках тільки на килимі.

Героя завжди хтось або щось надихає на героїчний вчинок. І, можливо, цей вчинок і є те саме, для чого ця людина народилася. Коли щось станеться, зазвичай усі навколо тільки міркують, що зробити і як. А герой не думає, він уже робить: захищає, рятує, бореться, і навчають бути героями саме казки і міфи.