«Гей, ви стрільці січовії…» Українське січове стрілецтво, яке зародилося перед Першою світовою війною  на західноукраїнських землях, вписало героїчну сторінку в історію України. Разом із  січовими стрільцями з’явився цілий пласт української пісенної культури. Характерна ознака стрілецьких пісень — їх патріотичність.

Ой у лузі червона калина похилилася Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Стрілецькі пісні поділяються на похідні (маршові) та ліричні. Серед стрілецьких пісень є авторські й народні. Похідні пісні січових стрільців відзначаються мичугтям патріотизму, відданості Україні, готовності покласти за неї своє життя:
Гей, видно село, широке село під горою,
Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою.
Іде, іде військо крізь широке поле,
Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи!

Сили стрілецьких пісень характерні також образність і ліризм. Образ червоної калими підсилює патріотичне звучання пісні. Золотистий лан пшениці символізує багатті мо України. Для стрільців бажання розвеселити Україну означає вибороти для неї свою  незалежність. Січові стрільці вірили в те, що про них пам’ятатимуть нащадки:

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, – То прославить по всій Україні січових стрільців. А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!