План

1. Григорій Сковорода — незвичайна людина.

2. Філософ рідної землі.

3. Зміст і головна думка байок Г. Сковороди.

4. Викривальність байкарського доробку Г. Сковороди.

Г. Сковорода — викривач суспільних недоліків. Хто з митців чи істориків не прагнув зазирнути в таємницю Григорія Сковороди і розгадати її? Можливо, вони і не підозрювали, що в цьому випадку сама сутність людини є найбільшою загадкою.

Мандруючи містами і селами, знайомлячись із людьми різних верств суспільства, він ніби вбирав їхні проблеми, радості і негаразди. А пізніше це вилилося у збірку «Басни Харьковские».

Читаю байки, вміщені у збірці, і не перестаю дивуватися, наскільки вдало і тонко підмічав Сковорода навіть найдрібніші недоліки суспільства. Ось пихатий Вовк чіпляється зі своєю дружбою до Собак, а в іншій — надмірно себелюбний Кабан прагне називатися Бараном, вважаючи це більш престижним. Та скільки їх, цікавих, доречних, актуальних у всі часи образів!

Окремої уваги, на мій погляд, заслуговує байка «Бджола і Шершень», у якій філософ за допомогою алегорії доніс до нас ідею «сродної праці», висміюючи тим самим корисливих людей. Кожна людина, незважаючи на суспільне становище, повинна обирати роботу, з якою прагне пов’язати своє життя, за уподобаннями й нахилами. Не може зрозуміти Шершень, чому Бджола, яка працює на інших, отримує від цього насолоду А він, Шершень, нічого не роблячи цілісінький день, постійно відчуває від цього втому і незадоволення. І несила додуматися йому, що не може втомлювати те, до чого лежить душа, що дарує радість не від результату, а від самого процесу діяльності. Займайся «сродною працею», отримуй задоволення і давай користь людям, якщо хочеш досягти гармонії душі і тіла. Все дуже просто, чи не так?

Зарозумілість, пихатість, надмірну самооцінку висміює Сковорода в байц: «Собака і Вовк». Хіба не так буває серед нас, людей? Не маючи нічого спільного з певною людиною, ми набиваємося їй у друзі. Бо це престижно! І мало хто замислюється над тим, що для справжньої дружби потрібно значно більше, ніж просто бажання бути поруч: слід мати спільні інтереси, однаково сприймати довколишній світ і людей у ньому, мати споріднені думки і цінності. І лише за таких умов (але іноді і цього замало!) можна розраховувати на міцні та тривалі стосунки з людиною. Шкода, що не всі це розуміють.

Не розуміє і Тулуб із байки «Голова і Тулуб», що не одяг прикрашає людину, а людина одяг. Дуже часто можна зустріти таких людей у житті: одяг придбали, машину купили, ходять, пишаються собою, думаючи, що досягли висот, дорівнялися, скажімо, до керівника установи чи президента фірми

А тільки-но відкриють рот, щоб щось промовити, і відразу видно, чого вони варті насправді. І таких людей безліч. У нашому суспільстві зараз часто буває так, що більше все ж цінується не голова, а якраз тулуб. Жахливо це визнавати, але це справді так.

Чимало байок присвятив Г Сковорода ідеї свободи людини в суспільстві. У ті часи ця тема була найбільш актуальною. Але давайте поглянемо на неї з сучасної точки зору. Чи вільні ми зараз? Безперечно, ми не уярмлені кріпосним правом, але нас поневолило і закріпачило матеріальне. Кожен прагне до накопичення. І мало хто задумувався: «Навіщо стільки? Невже це все вкрай потрібно для мого існування?» Надмірно працюють, втомлюються до нестями, втрачають здоров’я, а істина проста: відкрийте томик з творами Сковороди і прочитайте: «Все необхідне коштує дешево, а все дороге не є необхідним». Прості слова, а скільки в них глибини та істини!

Про викривальну спрямованість байкарського доробку Г. Сковороди можна говорити і говорити. І з кожним наступним перечитуванням відкриваємо нові грані його таланту. Але незаперечним залишається одне: написати твори такої глибини могла тільки безмежно талановита і непересічна людина, якою і був, на мій погляд, Григорій Савич Сковорода.