Федько – не «халамидник», а чесний, сміливий хлопчик . Жив собі звичайнісінький хлопчик. Можливо — занадто енергійний, непосидючий і вигадливий. Вигадувати йому доводилося, щоб трохи прикрасити своє нудне життя у провінції. Від його вигадок батьки мали чимало клопоту. У них було два методи виховання: мати сварила, батько лупцював. Федько чесно розповідав батькові про свої вчинки Він не хитрував, не зменшував своєї провини, не викручувався, хоча знав, що його битимуть. Батько наче й поважав синову чесність (давав дрібні гроші), але жодного разу не став на бік сина і не спробував його зрозуміти.

Не склалися у Федька добрі стосунки із сусідським сином багатія — Толею Чесний і сміливий Федько викликав у слабкого сором’язливого Толі заздрощі Саме через них він бігав босоніж по калюжах після дощу, через них стрибнув на крижину під час льодоходу. Перескочити по крижинах, через річку, як це зробив Федько, у Толика не вийшло. Його врятував Федько, а сам зірвався у крижану воду. Сміливого вчинку Федька наче ніхто й не помітив. Всі мовчали навіть тоді, коли підступний Толя оббріхував Федька перед батьком, щоб самому уникнути покарання. Федькові стало шкода малого боягуза і він уперше в житті збрехав, підтвердивши слова Толі. І Федька в черговий раз відлупцював батько. З високою температурою після крижаної води, побитий батьком Федько через три дні помер Толі було байдуже, він навіть нечесно присвоїв собі і ножик, і чижика.

Дорослі плакали, проводжаючи труну з хлопчиком до цвинтаря. Можливо, тільки після трагічної смерті всі нарешті зрозуміли, що Федько був не халамидником, а хорошим хлопчиком — чесним і сміливим.