ФАНТАСТИЧНЕ І РЕАЛЬНЕ. Поема Тараса Григоровича Шевченка «Причинна» належить до того періоду творчості поета, коли він захоплювався романтичним методом зображення дійсності. Це метод літератури, науки та мис­тецтва, який протиставляє реальне та буденне, звеличує культ по­чуттів, зображує героїчне минуле народу, зв’язок природи та лю­дини, незвичайні почуття та переживання тощо. Прочитавши «При­чинну», можна сміливо стверджувати, що вона належить до кла­сичних зразків романтизму.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива.

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

Цими рядками починається поема. Автор зображує нічну негоду, вітер, «блідий місяць», що «визирає» з-за лахміття хмар. Саме о такій порі під горою блукає дівчина, яка стала причинною через чари ворожки: та напоїла її зіллям, щоб дівчина менше скучала за козаком. Та не притлумила чарівниця палкого почуття, бо все одно навіть у таку погоду героїня твору вийшла виглядати милого. Страшні підозри рвуть її серце: мабуть, козак загинув у поході й уже ніколи не подивиться привітно, не візьме за руку, а її доля — лягти в домовину. У цій сцені ми бачимо одну з основних особливостей романтизму — показ зв’язку між людиною та природою. Усі почуття в душі головної героїні приро­да ніби повторює. Дівчина тужить — вітер завиває, вона плаче — зри­вається буря, кличе коханого — сичі перекликаються, ясен скрипить… Зображення сильних почуттів майстерно переплетене з описом при­родних явищ.

Ще одна настанова романтиків — показ небуденного, незвичайно­го в житті людини — також знайшов відгук у поемі «Причинна». Небуденним є вже саме почуття дівчини, її страшна туга, однак ав­тор уводить у сюжет міфічне — образи русалок — дівчат, які живуть у воді й виходять гратися лише ночами, а як тільки побачать подо­рожнього, то одразу залоскочуть. Так сталося з причинною: потра­пивши в руки русалок, дівчина вмирає, так і не побачивши коханого:

Кругом дуба русалоньки

Мовчки дожидали;

Взяли її, сердешную.

Та й залоскотали.

Та молодий козак не загинув у бою і не забув свою милу. Рано-вранці їде він на коні, щоб якнайшвидше побачитись із нею, аж раптом знахо­дить її мертву! Парубок не витримує такої трагедії і накладає на себе руки. Односельці знаходять їх уже мертвими і ховають, посадивши «над козаком явір та ялину, а в головах у дівчини червону калину»… Бачимо, що Тарас Шевченко, окрім уже названих романтичних еле­ментів, уводить у твір ще один — елемент народної творчості, яка мала величезний вплив на поетику романтизму.

Отже, поема «Причинна» — яскравий зразок романтичного тво­ру. У ній зображені картини природи, показані незвичайні герої в незвичайних обставинах, уведені персонажі слов’янської міфології, фольклорні елементи. Усе це зайвий раз свідчить про те, що україн­ська література в цілому і творчість Тараса Шевченка зокрема — явища європейського рівня, які завжди йшли та йдуть у ногу зі світовими літературними процесами.