Іван Франко писав, що «1798-й рік вважається початком нової україн­ської літератури», бо тоді вперше була надрукована «Енеїда» Котляревсько­го — твір глибоко народний і за змістом, і за формою. Цією надзвичайною, яскравою і талановитою поемою письменник відкрив нові горизонти україн­ської літератури. Після появи його творів вперше заговорили про українську літературу як самостійну, самобутню, національну. Своєю поемою «Енеїда» він заклав підвалини нової літератури, основою якої пізніше стала творчість Т. Г. Шевченка. Всю ж величну будову української літератури звели спільни­ми зусиллями письменники наступних часів.

Серед численних перекладів знаменитої поеми Вергілія «Енеїда» вперше зазвучав «переспів» цього світового шедевру українською мовою. Та якою мовою! Котляревський вперше звернувся до животворних джерел народної мови, зробив її літературною, використавши для цього багатющі скарби фоль­клору рідного народу.

Піду я до дідів старих

І попрошу їх розказати,

Що чули од дідів своїх.

Все багатство мови дідів наших засяяло дивним цвітом у цій поемі.

Поема «Енеїда» стала в українській літературі явищем, що знаменувало формування нового літературного методу — реалізму. Правдиві картини на­родного життя, відтворення тогочасних соціальних відносин, критичне зоб­раження панівної верхівки, протиставлення їй здорових життєдайних начал простого народу — ось основні ознаки реалістичного письма Котляревського. Та це не єдине художнє відкриття письменника. Багатство його художньої палітри, майстерне володіння всіма струнами рідної мови — це теж озна­ка нової літератури. Майстерні порівняння, метафори, синоніми, лаконічна мова, переплетіння літературної мови з народними приказками, прислів’ями, легкий вірш і прекрасна рима.

І. П. Котляревський ввів до української літератури нові жанри: бурлеск­ну поему, комічну оперу, водевіль. Він став основоположником українського національного театру.