«Еней був парубок моторний». Поема «Енеїда» І. П. Котляревського — унікальний твір української лі­тератури за своїм жанром, темою, художніми особливостями. Де ще зустрі­неш такий густонаселений твір у нашій літературі? Головним героєм поеми став звичайний собі «парубок моторний» Еней. Якщо Вергілій у своїй поемі «Енеїда» з допомогою цього образу хотів підкреслити благородне, «божест­венне» походження римського народу (як відомо, Еней — онук Зевса, син богині Венери), то Котляревський розповів про нього як про українського козака.

Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак.

Кошовий Еней — троянець відважний, хоробрий ватажок, умілий органі­затор і керівник. Він хоч, на перший погляд, і мало чим відрізняється від своїх друзів-гультіпак, та все-таки у вирішальну хвилину саме йому дово­диться приймати рішення. Згадаймо шторм на морі, коли Еней здогадується «всунути в руку Нептуну» півкопи грошей. Результат бою з рутульцями теж залежав від двобою Енея з Турном. До того ж хоч і здається Еней іграшкою в руках богів, він сам по своїй волі спілкується з богами, спускається в пек­ло, аби дізнатись, як діяти далі. Він передусім покладається на себе та своїх друзів, а потім уже на волю богів.

По-різному змальовує,Котляревський свого героя. З гумором, з ущипли­вою усмішкою, але завжди з любов’ю. Так, він розумний, здатний на дипло­матичні стосунки з Ацестом, Евандром, відчайдушний, сміливий вояка, вір­ний троянському побратимству. Але письменник ніколи не ідеалізує його. Це насамперед завзятий козак-запорожець, який «садить гайдука», любить ба­гато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього «Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило».

Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональ­ність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди. Як частину цілого подає нам образ Енея великий майстер слова. Козак — це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака?

Як і на початку поеми, в кінці Еней такий самий життєрадісний ватажок- гульвіса, здатний до залицянь і горілки, легковажний, та, коли треба, — роз­судливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий зем­ний, веселої української вдачі цей літературний герой.