Дві піщинки, закинуті в чужі краї воєнним ураганом

1. Доля Ванюші. (Війна забрала життя батьків хлопчика. На вигляд дитина має п’ять-шість років, «такий собі маленький обідранець… а оченята — як зірочки вночі після дощу!» Жив Іван на милостиню добрих людей. Мешкав біля чайної.)

2. Доля російського солдата Андрія Соколова. (Була родина — віддана дружина, дві доньки, син Анатолій. Життя цих люблячих людей забрала війна. Ярина і доньки загинули від авіабомби, Анатолій — на полі бою наприкінці війни, в День Перемоги. Сам Андрій був у полоні, пройшов крізь пекло, втік до своїх.)

3. Післявоєнне життя Андрія Соколова. (Був водієм, возив хліб з колгоспних ланів; був дуже самотньою людиною.)

4. Зустрілися дві самітні душі. (Під час одного з рейсів Андрій Соколов побачив біля чайної маленьку дитину.)

5. Дві людини знайшли любов і тепло рідних сердець. (Завдяки хлопчику в Андрія з’явилася жага до життя. Та й Іван вважав Андрія своїм рідним батьком. У хлопчика з’явилася людина, яка про нього турбуватиметься. Але переживши війну, втрату близьких, Андрій Соколов був наче якийсь приголомшений, і все це не давало йому спокою. Він переїздив з місця на місце, немов тікав від тяжких спогадів. Поруч був Ванюша. Дивлячись на нього, Андрій відчував тепло у грудях. Ваня дивився на Андрія ясними оченятами, і в них була любов і подяка.)