ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ

Бідна дівчинка живе з мачухою та злою лінивою сестрою. Вона старанно працює, а до неї ставляться жорстоко та зневажливо.

Їхньою казковою державою править маленька королева. Вона не хоче вчитися та ще й дуже примхлива. Забажалася їй серед зими корзина пролісків — та й годі! Видала вона наказ: за корзину пролісків видасть вона таку ж корзину золота!

Жадібна мачуха посилає падчерку у страшну заметіль до лісу. Дівчинка йде, бо слухняна. У лісі вона бачить вогнище, біля якого зібралися дванадцять братів-місяців. Вона розповідає їм про свою біду. Місяці добре знають дівчинку, бо взимку вона збирає хмиз, восени — гриби, влітку — ягоди. Працює, немов бджілка. Січень тимчасово поступається місцем Квітню — і на галявині з’являють­ся проліски. На згадку місяці дають їй каблучку. Якщо станеться щось погане, треба покотити ту каблучку по землі та проказати про- мовку. Місяці прийдуть на допомогу.

Мачуха та її донька йдуть до королівського палацу. Маленька королева наказує: усім їхати до лісу! Збирати проліски!

З нею вирушають професор, старий солдат та фрейліна. У зимово­му лісі мачуха та її донька зовсім розгубилися. Вони зізналися, що проліски принесли не вони, а падчерка. Королева підступає до дівчин­ки, розпитує її, але вона не розкриває таємниці. Тоді королева велить зняти з бідної шубку, стару та латану, а каблучку її кидає в ополонку.

Бідна дівчинка вимушена звернутися по допомогу до місяців.

Місяці з’являються один за одним. Ось тільки була зима — та вже весна, квіти! Квіти сходять — ягоди, гриби з’являються! Пішов дощ. Коней випрягли. Але верхи їздити ніхто не вміє. Ось коні і розбіглися. Місяці обертають злих мачуху та її доньку на собак, щоб вони тягли сани. Пішов сніг.

Падчерці місяці подарували візок та коней, нарядний одяг і скриньку з шубами.

Королева хоче наказати дівчинці, та доводиться навчитися про­сити: «Будь ласка, підвезіть нас…»

Добра дівчинка всіх наділяє теплим одягом та бере всіх у свій візок. А місяці повертають дівчинці її каблучку та кажуть, що че­кають у гості