ДУЖИЙ САМСОН

Колись в Ізраїлі жив чоловік, якого прозивали Маноахом. Він давно був жонатим, але не мав дітей.

Одного дня дружина Маноаха працювала в саду, і з’явився перед нею ангел Господній. Він сказав жінці про те, що в неї незабаром народиться син, що це буде особливий хлопець, вона ніколи не повинна стригти йому волосся, а коли він виросте і стане дорослим, то не повинен пити вина. Хлопчик має стати слугою Господа.

Коли дитина народилася, то батьки прославили ім’я Гос­поднє. Вони нарекли сина Самсоном. Ніколи мати, пам’ятаючи слова ангела Господнього, не стригла синові волосся. Самсон ріс дуже сильним хлопцем.

Минули роки. Самсон став дорослим. І вирішив він піти в країну філістимлян. Але по дорозі зустрів він гарну дів­чину, яка йому дуже сподобалася, і він вирішив одружити­ся з нею.

Батьки були проти того, щоб він одружувався з філістимлян­кою, але Самсон усе-таки вговорив їх піти до батьків дівчини. Вони дійшли до селища, де жила дівчина. Самсон залишив своїх батьків і далі пішов сам. Раптом на нього із кущів кинув­ся лев. Дужими руками схопив Самсон розлюченого звіра і розірвав його на дві частини. Повернувшись до батьків, він нічого не сказав про пригоду і повів їх до родичів нареченої. Батькам дівчини сподобався Самсон, і вони Дали згоду на одруження.

Коли юнак через деякий час знову прийшов на те місце, де лежав убитий ним звір, він побачив, що в пащі мертвого лева гніздиться рій бджіл і що тут уже зібралося багато меду. Самсон узяв із собою соти з медом і відніс батькам.

І ось настало весілля. За давнім звичаєм святкували його сім днів. Одного дня Самсон разом з тридцятьма молодими філістимлянами загадував і розгадував загадки. Самсон загадав незвичайну загадку про мертвого лева та мед у його пащі: “Із їдця вийшла їжа, із сального вийшло солодке”.

Довго не могли філістимляни знайти розгадку. Тоді вони, залякавши молоду дружину Самсона, наказали їй вивідати у чоловіка правильну відповідь. Жінка, побоюючись, що моло­дики спалять дім її батька, хитро випитала розгадку в Самсо­на; зраділи юнаки і ввечері дали Самсонові відповідь. Той зрозумів, як вони дізналися про розгадку, і дуже розгнівався. За умовою, він тепер кожному з тридцяти філістимлян мусив дати гарний одяг. Але ж грошей у Самсона не було. Тоді він пішов до сусіднього села, вбив тридцять філістимлян, зняв їхній одяг і приніс юнакам. Після того, що сталося, Самсон не захотів більше залишатися в домі своєї дружини і повер­нувся до Ізраїлю.

Вступивши у борню із незліченною кількістю маврів- мусульман. Головним винуватцем загибелі загону епос називає вітчима Роланда — Ганелона. Ганелон, ненавидячи Роланда, підступно змоатяється з царем Сарагоси Марсилієм. За смерть Роланда, його друга Олів’є і всіх “дванадцяти перів” мститься Карл, який знищив величезну армію, зібрану з різних країв мусульманського світу.

Ідея героїчної відплати і праведного суду водила пером автора “Пісні про Роланда”. Хоча поема суперечить реальним історичним подіям, вона була надзвичайно популярною в епоху Середньовіччя. Її наспівним речитативом виконували жонгле­ри — мандрівні народні співці, акомпонуючи собі на малень­кій арфі чи віолі. Вони виступали в рицарських замках і на міських площах під час ярмарків.

Роланд був одним з найулюбленіших героїв середньовічних сказань та легенд. Протягом багатьох століть про його подви­ги співали співці і писали поети у Франції, Італії, Іспанії та інших країнах Європи. До нас дійшло декілька письмових ва­ріантів “Пісні про Роланда”. Найдавніша і найхудожніша вер­сія цього твору була створена приблизно в 1170 році.