Духовний світ. Автор твору «Старий і море» – відомий американський письменник Ернест Хемінгуей. Він є одним із найпопулярніших і найулюбленіших письменників XX століття. Про­заїк і журналіст, кореспондент на п’яти війнах, людина- легенда.

Літературну «зірку» Хемінгуея знали навіть ті, хто ніко­ли не читав його творів.

За твір «Старий і море» Ернесту Хемінгуею була при­суджена в 1953 році Нобелівська премія. Ця книга мала світовий резонанс. Історія-притча про старого Сантьяго перетворилася під пером майстра на шедевр, а чудесні кар­тини моря і «технологія» рибацької праці з’єднались у творі з глибоким філософським підтекстом про справжнє людське життя.

Головний герой – старий Сантьяго. Він був «худий, за­мучений, його потилиця була прорізана глибокими змор­шками, а щоки були покриті коричневими плямами». Це він навчив хлопчика Моноліно рибалити. А хлопчик дуже любив старого. Старий Сантьяго, самотній і бідний, живе в хатинці, побудованій із міцних трилисників королівсь­кої пальми. В хатинці лише стіл, стілець, а в земляній підлозі ямка, в якій він розводить вогонь для приготуван­ня їжі.

Коли стомлений старий лягає спати, йому сниться Аф­рика його юності, «золоті її береги, височенні білі гори, йому не сняться більше ні бійки, ні жінки, ні знаменні події. Але дуже часто в його снах з’являються далекі краї­ни і леви, які виходять на берег».

Усе життя старого пов’язане з морем, він не уявляє себе без нього. Іншого й бути не може. Адже жити біля моря – це означає, що й працювати треба на морі. Життя старого Сан­тьяго дуже важке. Щоб себе прогодувати, спочатку потрібно добре порибалити. Бувало й таке, що старий повертався з мо­ря ні з чим. Але ж наступного дня він знову виходив у море. Так день за днем спливають роки старого Сантьяго, минає його життя. Серед морського безмежя він часто згадує ма­ленького хлопчика, який допомагає йому знести вітрило, підготувати човен. Багато труднощів довелось пережити старому Сантьяго. Але його добре серце завжди з любов’ю і ніжністю відкрите до всіх. Він любить море, згадує про ньо­го з такою ласкою і ніжністю, немов це жінка, яка «дарує величезні ласки». Любить він і птахів, і риб, знає їх, у нього до них своє ніжне ставлення.

Бідний старий Сантьяго рибалить і вдень, і вночі. Ця робота допомагає йому жити. Яких тільки пригод не трапля­лося з ним на морі. Це не тільки порожні рибацькі сіті, але й боротьба з акулами. Думки про рибу не залишають його ні на секунду. Постійно у своїх думках він навіть розмовляє з рибою. «Я з тобою ніколи не розлучусь, поки не вмру»,- каже їй старий Сантьяго. Він називає себе «незвичайним ста­рим» . Він завжди це підтверджує. У важкій праці, у поєдин­ках з акулами його ніколи не залишають думки про хлоп­чика Маноліно. Йому завжди хотілося, щоб хлопчик був поруч з ним. І після тих довгих днів, проведених у морі, в страшній боротьбі з акулами, старий повертається додо­му. Скільки сил, скільки здоров’я, скільки болючих ран зав­дала йому ця боротьба! Старий Сантьяго спав, закривши об­личчя газетами. Уже вранці хлопчик був поруч зі старим Сантьяго. Маноліно стояв біля нього, слухаючи, як старий дихає. Коли він побачив його зранені руки, то заплакав.

Хлопчик завжди старався робити старому тільки при­ємне. Він розумів, що старому важко і самотньо. Манолі­но зустрів його з великою повагою і теплом. В розмовах вони ділилися своїми враженнями про море, про рибалку, про всі пригоди, які з ними траплялися.

Маноліно хотів навчитися у старого бути хорошим ри­балкою. Для нього Сантьяго був прикладом мужності, сміливості, майстром своєї справи.

На прикладі взаємин старого і хлопчика дуже чітко розумієш, що добро має більшу силу, аніж зло. Хороших людей на світі більше. Тому і в наш час багато людей зав­жди готові прийти на допомогу старим людям, немічним самотнім пенсіонерам. Поки існує добро, людям буде жи­тися легше і краще, навіть у цей важкий час.