Дорогою ціною

Події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. Волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову Січ. Час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни.

Зібрався тікати й Остап, якого пан за непокірність хотів відда­ти у москалі. Прощається хлопець зі своєю коханою Соломією, за­лишаючи її з осоружним чоловіком.

Соломія перевезла коханого через річку та й залишилася сама.

Ось вже довго йде Остап степами, коли чує, ніби хтось його кли­че. Озирнувся — якийсь козак його доганяє. Коли підійшов ближ­че, Остап пізнав у молодому козакові свою Соломію. Жінка не мог­ла лишитися сама з нелюбом, тому вирішила теж утекти. Довелося тільки відрізати її довгі чорні коси, та вона ладна була всім пожерт­вувати заради коханого.

З часом добралися Остап із Соломією до Дунаю. Тут разом з іншими втікачами мали чекати ночі, щоб переплисти човнами на інший берег. Та коли сідали в човни, наїхали козаки й почали стріляти. Знайомий Соломії та Остапа, Іван, встиг вскочити у чов­на, вони ж лишилися на березі й мали швидко тікати.

Пересидівши деякий час, звернулися до знайомого мірошника, який обіцяв їм допомогу. Той запропонував зробити плот та вночі самотужки переплисти Дунай. Через деякий час плот був готовий. Ним попливли обоє втікачів, у густому тумані не бачачи нічого. Тільки знову їм не пощастило — один козак почув плюскіт та вист­рілив навмання в той бік. Остапа було поранено в груди.

Ледве дісталися Остап із Соломією до твердого ґрунту, сховали­ся в плавнях. Остапові було зовсім зле, жінка обмила його, перев’я­зала, а сама вирішила піти роззирнутися.

Соломія заблукала в плавнях і не могла знайти коханого. Він же лежав самотній і прощався зі світом. Ввижався йому дідусь, який своїми оповідями про козацьке життя завжди розпалював нескори­мий дух в онукові. Та Соломії не було. До Остапа прийшов голодний вовк, постояв трохи і пішов.

Навкруги горіли плавні. Нарешті Соломія знайшла чоловіка і кинулася до циганської хатки за підмогою. За гроші, які жінка мала у вузлику, цигани згодилися прийняти втікачів до себе, поки Остап не видужає. Видужував він дуже повільно. Хазяїни вже почали ско­са поглядати на непроханих гостей, тому Соломія мала йти на заро­бітки, гроші ж усі віддавала старому циганові.

В хаті жили старі циган з циганкою та молоді, було видно, що це злодії. Якось вночі, як звичайно, чоловіки вирушили на проми­сел, повернулися ж раптово. Старий циган був поранений. Наступного дня, коли Соломія була на роботі, вони знялися, залишивши в хатині самого Остапа.

Соломія ж у цей день зустріла знайомого Івана. Разом повернулися вони додому, але нікого вже там не побачили. Не було ні циганів, ні Остапа. Кинулись його шукати і знайшли у в’язниці. Даремно намагалася Соломія довести його невинність. Остапа вирішили видати росіянам.

Соломія підмовила Івана відбити чоловіка в той день, коли його миють везти річкою на той берег. Разом наскочили вони на турків, пдиак перемогти їх не змогли. Загинув підстрелений Іван, захлину­лися в холодній воді Соломія. Вирватись вдалося тільки Остапові.

Вже старим дідусем приходить він на берег річки і ввижається йому, що кличе його кохана Соломія.