Після входження Галичини доскладу Австро-Угорщини у 1772 р. польська шляхта не переставала проводити полонізаційну політику українського народу. Вона домоглася визнання польської мови єдиною мовою в Галичині, забороняла ввозити в Галичину українські і російські книги.

Незважаючи на ці заборони, українська культура хоч поволі, але все-таки розвивалась.

У 1832 році у Львівській духовній семінарії організувався гурток молоді під назвою «Руська трійця». Мета і  діяльність «Руської трійці» та їхній альманах «Русалка Дністрова»  було нести в народ культуру рідною йому мовою. Спочатку гурток цей складався з Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького та Івана Вагилевича. Згодом до них приєдналися й інші.

Члени гуртка збирали народні пісні, казки, вивчали історію свого народу.

Через п’ять років з дня свого заснування «Руська трійця» видала у Будапешті український альманах «Русалка Дністровая», до якого ввійшли як твори самих учасників гуртка, так і народні пісні.

Укладачі «Русалки Дністрової» виступали за возз’єднання західних і східних українських земель, переймаючись тяжкою долею українського народу в складі Австрії.

За такі настрої збірник «Русалка Дністровая» був конфіскований, а члени гуртка «Руська трійця» зазнали переслідувань з боку влади.