Діалоги з Г. Сковородою про сенс і цінності життя. Понад чверть століття жив серед простих людей як манд­рівний філософ. Жив, як учив, не прагнув матеріальних цінно­стей, бажав тільки духовного самовдосконалення, до якого закликав й інших. Усі його твори сповнені роздумами про сенс життя.

У байках Сковороди особливо важливим є мотив “срод- ної” праці, праці, яка є природною потребою кожної людини. Без праці людина не може мати щасливого життя і мораль­ного задоволення, переконує Григорій Савич.

Робота приносить суспільству матеріальне і духовне багат­ство. Смисл життя — працювати за покликанням, за нахилом і обдаруванням, виконувати посильну й доступну людині “срод- ну” працю. Тільки тоді всі люди будуть щасливими.

Цінність життя — “сродна” праця. Цю ідею Сковорода розвиває в байках “Собака і Кобила”, “Кукушка і Косик”. Серед байок особливо виділяється твір “Пчела і Шершень”. Бджола за покликанням збирає мед. Без роботи вона не мис­лить свого життя, таке життя є для неї природним. Люди ж типу Шершня — це паразити, прагне довести Сковорода. Вони живуть крадіжкою чужого для того, щоб “їсти, пити”. В об­разі Шершня засуджуються представники панівних кіл. А Бджола — це образ мудрої, працьовитої людини, для якої смисл життя в її “сродній” праці. Байкар вшановує Бджіл як символ чесності та працелюбства й ганьбить Шершнів як нетрудових елементів суспільства.

У байках Сковорода розкриває благородство людей, життя яких проходить у “сродній” праці. Поваги гідний той, хто прагне працювати за покликанням, яке дасть йому велике моральне задоволення для душі й буде корисним для суспільства.

Але є ще одна всезагальна умова щасливого життя — доб­розичливе ставлення людини до людини, взаєморозуміння, взає­моповага, вірність.

Г. С. Сковорода писав: “Щаслив тот, кто сопряг сродную себе частную должность с общею. Сія есть истинная жизнь”. Сам філософ ніколи не порушував принципів, які проповіду­вав у своїх творах.