Академік Д. Багалій відзначав: Г. Сковорода належить до найвидатніших людей свого часу. Він був український поет, філософ, муж доброчинний із християн у цілковитому значенні слова. Йому призначено було залишити по собі глибокий слід у спогадах сучасників».

Щоб достоту зрозуміти деякі зауваження про мову творів Григорія Сковороди треба зважати насамперед на історичні умови, в яких, як зауважує І. Пільчук, Сковорода не спроможний був цілковито досягти повного онароднення літературної мови і лише робив перші кроки в цьому напрямі.

Як відомо, імператор Петро І заборонив друкувати на Україні будь-які книжки, крім церковних. У 1776 р. був виданий новий указ, який вимагав, щоб книжки, які друкуються в українських друкарнях, були перевірені вищою духовною владою.

У XVIII ст. російська мова займає провідне місце у вищих навчальних закладах України.

Під час навчання Г. Сковороди в Київській академії у ній запроваджується вивчення російської мови. Тому не дивно, що він використовував її при написанні своїх творів.

Дехто з дослідників, наприклад, Ю. Шевельов, вважав мову творів письменника слобожанським діалектом російської мови.

Таке розуміння мови творів філософа заперечує професор Харківського національного педуніверситету ім. Г. С. Сковороди Л. В. Ушкалов: «Сковородинська lіnguа mixtа — то аж ніяк не російська мова. Не слід легковажити й тією обставиною, що сам Сковорода, який знав чимало мов і назагал дуже уважно ставився до слова, уважав мову своїх творів за українську».

За словами Л. А. Лисиченко, мовний світ Г. Сковороди містить у собі традиції і досвід старослов’янської і староукраїнської мов.

Спостереження над мовою творів Г. Сковороди дають підстави твердити, що він широко використовував староукраїнську літературну мову, залучаючи при цьому до свого виражального арсеналу і різноманітні стадії живої народної української мови (наприклад, у лексиці (око, соловейко, люба година, свята, вербочки, будьмо, ляжте та ін.).

Отже, мовна практика Г. С. Сковороди є одним з етапів в історії розвитку української літературної мови.