CONTRA SPEM SPERO!

Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота!

Чи то гак у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жиги хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі.

І  від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна?,

Може, квіти зійдуть — і настане Ще й для мене весела весна.

Я на гору кругу крем’яную Буду камінь важкий підіймать,

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную пічку невидну Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись. Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!