Цінуймо кожну хвилинку життя! Трапляється так, що, почувши про успіх іншої людини чи про те, який подарунок вона отримала на день народження чи інше святе, ми думаємо: «Ото пощастило. .. Чому мені так не щастить?» При цьому ми не думаємо, що саме життя для кожного вже є найціннішим подарунком, та й саме воно дарує нам щось кожного дня. Сонячний ранок після тижня дощів, посмішка незнайомої людини, спів птаха в гущавині будівель міста, веселка, яку раптом помітив, — список подарунків життя можна продовжувати безкінечно. У шаленій течії часу, у стрімкій зміні днів людина часто просто забуває помічати ці дива або й не хоче помічати їх, вважаючи чимось неважливим.

Люди звикли поділяти всіх на бідних та багатих за матеріальним достатком. Це закономірний розподіл, зважаючи на світ, у якому ми живемо. Та в чому виявляється справжнє багатство людини? Хіба не в тому, скільки друзів вона має в житті, чи вміє бачити позитивні моменти в, здавалось би, безвихідних ситуаціях, чи може посміхатися крізь сльози, вірячи, що все погане рано чи пізно минеться? Ці люди ніколи не нарікають на долю, навпаки ж дякують їй за все, що вона їм дає. Це люди, котрі живуть за принципом «Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими». На мою думку, кожен повинен пам’ятати про ці слова. Кожен має дякувати життю, за все що має та навіть чого й не має, адже воно обов’язково з’явиться, якщо докласти зусиль. Дякуймо за те, що бачимо сонце й зорі, що чуємо спів солов’я та плюскіт морських хвиль, що відчуваємо запах вранішнього повітря та квітів — адже є люди, позбавлені цього. Дякуймо за те, що просто живемо, і не важливо, скільки грошей ми при цьому маємо.

Часто ми чуємо фразу «Життя — прекрасне», однак тільки лічені рази в житті починаємо задумуватись про істинне її значення. Жахливо й сумно, та тільки в моменти, коли ми ледь не втрачаємо життя, ми таки розуміємо, чого можемо позбутись. Тож давайте пам’ятати по красу життя щодня, насолоджуватись нею, дякувати за це та навчати цього інших!