Чим мені сподобався карлик. Оповідання Едгара По «Жабенятко» присвячене неймовір­ній пригоді, що сталася в країні з жорстоким та дурним правителем. У ті часи при дворах королів жили блазні-карлики. Таким блазнем і був Жабенятко. Його так звали тому, що він ходив не так як усі, а підстрибуючи. Колись його привезли із далеких країв разом із молодою дівчиною, теж карликом, яка вміла дивовижно танцювати. Дівчину звали Тріпеттою. Кар­лики були нерозлучні.

Одного разу король вирішив улаштувати маскарад. Він хотів побавити своїх гостей, і тому запросив на маскарад Жабенят­ко і Тріпетту. Король та міністри недобре жартували над кар­ликами: вони примушували Жабенятко пити вино, а коли Тріпетта заступилася за друга, король відштовхнув її і ви­хлюпнув вино їй в обличчя. Але Жабенятко стримав свій гнів. Гості вимагали, щоб Жабенятко показав що-небудь новеньке для свята. Він запропонував грати у «вісім скутих орангутан­гів». Орангутангами погодились переодягнутися король та сім міністрів. їх обмазали дьогтем, покрили товстим шаром пря­дива і скували довжелезним ланцюгом. І коли орангутанги почали бігати по залі, як дикі звірі, і лякати гостей, карлик зачепив ланцюг за гачок люстри. Усі сміялися, побачивши, що орангутанги несподівано зависли на ланцюгу в повітрі. Жабенятко підніс до них смолоскип і костюми «орангутан­гів» відразу запалали.

Хоча Жабенятко був фізично слабкою істотою, він виявив­ся гордим, сміливим та винахідливим. А ще він був справж­нім другом. Він не захотів більше терпіти несправедливе і зневажливе ставлення до себе і Тріпетти і знайшов спосіб роз­правитися зі своїми мучителями.