Чи шкідливо вчитися на власних помилнах? У цьому творі я хочу трохи посперечатися з громадською думкою та захистити від нападів не якесь благородне поняття, а наші помилки. Усі навколо кажуть, що помилки робити не слід, що це — прояви слабкості, недоліків людини, без­глуздя. І батьки, і вчителі сварять своїх дітей та учнів, наполягають, щоб ми кра­ще старалися. Але я сама вважаю, що це нічого не дасть та не є правильним під­ходом до життя.

Річ у тім, що помилка — це повноцінна частина процесу навчання. Недарма кажуть: «Не помиляється лише той, хто нічого не робить». Тому, закликаючи лю­дину менше помилятись, ми позбавляємо її ініціативи та розвитку. На мою думку, нехай люди роблять помилки, нехай несуть за це відповідальність, адже це надає досвіду, формує сумління. Якщо я, наприклад, не те бовкнула чи виявила злість, роздратування і врешті-решт образила когось, це, звичайно ж, моя помилка. Але вона не проходить для мене даремно — потім я намагатимуся не повторювати її, а коли це можливо — виправити. Не тому, що хтось побачив це і сказав: «Більше так не роби». Якщо так скажуть, то це будуть лише слова. Я сама не хочу нікого ображати, тому що після цього відчуваю сором, погано почуваюсь і мені це не по­добається. На користь такої помилки можу сказати, що якби не вона, я. ніколи б не зрозуміла, що таке добре, а що погано. Не чиїсь повчання надають досвіду та дозволяють дійти висновків, а саме емоції, сама та помилка, подія.

Те саме можна сказати і про всі наші домашні справи та навчання у школі. Вже скільки разів бувало, що, помилившись на першій спробі, я потім закінчува­ла розпочату справу вдвічі вдаліше та цікавіше. Виправляючи помилки, я завжди набираюся досвіду, розуміння, як краще зробити, знаходжу творчий підхід.

Батьки нерідко застерігають своїх дітей будь-якого віку від помилок, забува­ючи про ці прості висновки. Вони хочуть, щоб ми були бездоганними: добре на­вчалися, допомагали дорослим, не помилялися та не створювали жодної пробле­ми. Але хіба це потрібно? Бездоганні люди — це роботи, яким можна вкласти в пам’ять бездоганні програми. Але людина складається з двох частин: як з переваг, так і з недоліків. Тому я не хочу бути бездоганною, хочу бути людиною, яка має право на помилки, тому що багато чого пізнає, вивчає, робить багато нового що­дня. До того ж помилки формують мій характер, роблять мене кращою. Дорослим слід було б закликати молодь до того, щоб ми робили якнайбільше помилок, ді­знавалися, що добре, що погано, шукали власні засоби виправляти їх. У людини не завжди є можливість дізнатися, яка помилка до чого призведе. Буває, що наші помилки насправді йдуть всім на користь.

Я ж роблю висновок, що помилки — цінна частина людського досвіду. Саме помилки штовхають нас до роздумів, до вдосконалення. Вони неминучі, і нам слід не сварити одне одного за помилки, а навпаки, вітати з тим, що людина отрима­ла досвід і тепер стане кращою.