Час берегти природу. Я хочу поділитися спостереженнями та висновками, які зробив, дізнавшись про екологічною ситуацію в нашій країні з новин та публікацій.

В Україні багата, самобутня та унікальна природа. У кожному регіоні вона осо­блива та неповторна. На півночі та в центрі країни це ліси, річки, садки та плодю­чий чорнозем; на півдні — Чорне та Азовське моря, теплий камінь гір та гарячий пісок узбережжя; на заході — окремий світ Карпат з їхніми засніженими гірськи­ми вершинами, кришталевими озерами та річками, сторічними соснами. Всюди є природні заповідники, рідкісних тварин та рослини занесено в Червону книгу.

В окремих регіонах досі водяться дикі тварини: вовки, ведмеді, олені, тушка- ни, зубри, лосі, зайці, рисі. У кожної тварини так само, як і в людини, є свій дім, своя батьківщина, місце, на яке вона має право, бо народилася тут. Як і для лю­дей, це Україна. Кожна тварина — це окреме життя, цілий світ вражень та певно­го розвитку. У тварин таке саме серце, як і у людини, вони можуть відчувати, на­вчатися, у цьому немає ніякого сумніву для тих людей, хто тримав у себе вдома якусь теплокровну тварину. Людині слід навчитися поважати інші форми життя, до того ж тварини залежать від нас як наші «менші брати». Коли тварина дивиться людині в очі — там можна розгледіти й особливий характер, і природні якості, за які цих тварин можна любити та поважати. Я дуже погано ставлюся до утриман­ня тварин у клітках. Особливо це стосується диких тварин, яких не можна приру­чити. Ці тварини почуваються в неволі дуже погано, хворіють, швидко вмирають. Я впевнений, що вони страждають так само, як і людина за гратами. Але ж люди таким чином відповідають за якісь провини, а тварини сидять у клітках просто заради людської розваги. Я вважаю, що використовувати їх так не гідно людини.

Все разом: унікальна природа, тварини та рослини складають багатство та сла­ву всієї країни. Люди не повинні дозволити всій цій красі загинути. Наше поко­ління зобов’язане зробити все можливе для того, щоб природа менше страждала від взаємодії з людьми.

Сьогодні з різних місць, регіонів, селищ чутно новини про те, що влада та під­приємства викупають у приватну власність цілі парки, ліси. Це було б добре, якби на цих землях з’явився господар, який міг би навести там лад, подбати про тва­рин та рослини. Але частіше відбувається навпаки: власники вирубають дерева, а на звільненому місці будують готелі, котеджі, супермаркети. Цей безглуздий під­хід залишить майбутнім поколінням ще гірший екологічний стан повітря, бруд- нішу воду, біднішу природу, менше живих тварин на планеті. Дуже прикро, що люди поводяться таким чином, а особливо гірко, що відбувається це у моїй країні.