Категориясочинения по украинской литературе

Образ України в поезії Василя Стуса. Василь Стус передчував, що попереду в нього тернистий шлях, але від своєї долі він не прагнув сховатися. Якось він сказав: «Я просто інакше вже не можу! І жити не можу спокій­но і не зможу! Я знаю, що за мною одного разу прийдуть, знаю свою долю, але я почуваю,

читать далее

«Своєї вини я не визнав і в останньому слові». Василь Стус жив і загинув за те, щоб український на­род мав право на рідну мову, на історичну пам’ять, на са­мобутню культуру, на незалежну державність. Життя Василя Стуса схоже на спалах – короткий і яс­кравий. Воно сповнене пекучого болю і трагізму. Тривалий час поезія Василя Стуса була недоступною […]

читать далее

«Ти знаєш, що ти — людина». У недалекому минулому, коли наше суспільство керу­валося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі «гвинтиком» величезно­го маховика, Василь Симоненко однозначно

читать далее

«Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину» Така вже немилосердна доля України, що її найкращим дітям судилося несправедливо коротке життя: 47 – Шев­ченкові, Стусу, 42 – Лесі Українці, 38 – Грабовському… і зовсім мало – 28 – Симоненкові. Не кажучи вже про мо­лодий талановитий цвіт мистецького українського

читать далее

Національна трагедія 30-х років. Письменник не міг залишитися осторонь від найтрагічнішої події за всю історію українського народу – організо­ваного більшовицькою владою голодомору 1932-1933 років. Він відгукнувся на неї хоч і невеликим за обсягом, але разюче сильним твором.

читать далее