Категория сочинения по украинской литературе

Громадянська війна в український новелі 1920—1930 років. Війна в межах однієї країни, коли вбивають один одного люди, що належать до однієї нації. В той час, як різні класи ведуть боротьбу за владу, землю заливає кров. Дехто вмирає в битві з ворожою армією, а дехто — від кулі чекіста за те, що не хоче змінити своїх переконань.

читать далее

Акорди богатирської героїки. Вершиною творчості Григорія Тютюнника є роман «Вир» — широке епічне полотно, якому судилося відкри­ти безмежне багатство людських характерів і доль. Двтор намислив створити епопею у трьох або чотирьох частинах, провести своїх героїв через складні життєві перипетії,

читать далее

Ідея безсмертя народу. Більше ніж півстоліття вже минуло після Великої Вітчизняної війни… І ніколи не загояться рани в серцях і душах учасників жорстокої битви за право жити, люби­ти, надіятися і вірити. Ми схиляємося перед мужністю лю­дей, які пройшлі через те страшне пекло.

читать далее

Образ України в поезії Василя Стуса. Василь Стус передчував, що попереду в нього тернистий шлях, але від своєї долі він не прагнув сховатися. Якось він сказав: «Я просто інакше вже не можу! І жити не можу спокій­но і не зможу! Я знаю, що за мною одного разу прийдуть, знаю свою долю, але я почуваю,

читать далее

«Своєї вини я не визнав і в останньому слові». Василь Стус жив і загинув за те, щоб український на­род мав право на рідну мову, на історичну пам’ять, на са­мобутню культуру, на незалежну державність. Життя Василя Стуса схоже на спалах — короткий і яс­кравий. Воно сповнене пекучого болю і трагізму. Тривалий час поезія Василя Стуса була недоступною […]

читать далее

«Ти знаєш, що ти — людина». У недалекому минулому, коли наше суспільство керу­валося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі «гвинтиком» величезно­го маховика, Василь Симоненко однозначно

читать далее