Цар Соломон, його державна та літературна діяльність.  Цар Соломон відомий нам як мудрий державний правитель та письменник. З його творчої спадщини до нас дійшли тільки притчі — невеличкі прозові оповідання з глибоким філософським та повчальним змістом. Притчі царя Соло-мона справили на мене велике враження, бо у них відобразилася мудрість цієї геніальної людини, світогляд того часу та філософські погляди людства. Притчі царя Соломона прості для сприйняття, але пройняті глибоким змістом. Вони актуальні навіть у наш час, бо змушують нас замислитися над своєю поведінкою, над ставленням до самих себе та до ближніх.

Постать царя Соломона оповита безліччю легенд та переказів, адже він жив у дуже далекі часи. Коли Соломон став на престол, йому було лише двадцять їдоків. Його вороги зраділи, бо вважали, що молодість та відсутність досвіду у Державних справах нового царя допоможуть їм прийти до влади та хитрощами Домогтися певного становища. Але Соломон виявився мудрим правителем, талановитим дипломатом та дуже розважливою людиною. Під час свого царювання усі важливі державні посади він віддав чесним та надійним людям, багато чЬго змінив, тому держава міцніла й розквітала.

Соломон відомий як мудрець та філософ. З цього приводу також існує легенда. Вона розповідає, що Соломон щедро віддав на спалення у жертву Богові тисячу голів худоби, щоб встановити добрі стосунки з північними племенами. Тоді наступної ночі Соломонові наснився сам Бог і сказав, що виконає будь-яке бажання нового царя за його щедру жертву. Соломон відповів, що хоче мати мудре серце, аби бути суддею своїм підданим та стати мудрим правителем. І Господь виконав бажання Соломона. Звісно, це тільки легенда, але мудрість Соломона оспівано у багатьох літературних творах, ми і сьогодні захоплюємося його справедливістю та розумом.

Найвідомішою з життя Соломона є історія про двох жінок, які прийшли до царя, щоб він розсудив їх. Одна жінка звинувачувала другу в тому, що та вкрала в неї дитину. «У нас народилися діти, і дитина цієї жінки вночі померла, тоді вона вкрала мою дитину, а мені поклала мертву», — кричала обвинувачка. Справа була надзвичайно складною, адже не було жодних доказів та свідків. Тоді Соломон сказав: «Коли ми не можемо вирішити, чия це дитина, то розріжте її навпіл та віддайте кожній жінці половину». Тоді одна з жінок заплакала й почала благати, щоб дитину віддали іншій жінці, аби тільки не вбивали немовля. Почувши це, Соломон розсудив: «Не вбивайте дитину і віддайте цій жінці, що плаче. Вона ладна віддати свою дитину, тільки б зберегти їй життя. Вона і є справжня мати».

Притчі Соломона і зараз дуже популярні: їх видають окремими книжками, люди різних віросповідань дуже цікавляться ними. Соломонові притчі вражають нас своєю мудрістю, змушують нас замислитися, через ці притчі ми ніби отримуємо часточку мудрості великого правителя, царя Ізраїлю та Іудеї. Я вважаю, що кожна людина має прочитати притчі царя Соломона й ознайомитися з його літературною та державною діяльністю.