БУТИ ЛЮДИНОЮ. Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я іс­ную, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.

Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.

Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя.

У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості.

Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кож­ного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Де­сять заповідей Христових — це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.

Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.

Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитя­чому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати ‘і юдиною, яку поважають.

Я гадаю, що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на підмогу, визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.

Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей.

І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути люди­ною це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із міч, хто добре ставиться тільки до своєї сім’ї, тільки до своїх друзів, але ніеиажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися ію ціною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу.

Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдо­ма — деспот, який тероризує всю сім’ю; у школі — сумлінний учень, а вдо­ма — ледар, який ложки за собою не помиє.

А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у вели­кому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною».

Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У лю­дині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…»