Біблія — це збірник релігійних книг, створених у різні часи. Нона несе у собі головні загальнолюдські моральні ідеали, має ви­пису художню цінність. Для віруючих Біблія є Священним Писан­ії нм, одкровенням самого Бога.

Складається Біблія з двох основних частин — Старого та Ново­го Завітів.

Старий Завіт написаний до народження Ісуса Христа. Його сто­рінки присвячені легендам, що, здається, були відомі нам завжди (легенди про створення світу, про перших людей Адама і Єву, про Всесвітній потоп на землі, про Вавилонську вежу тощо).

У Новому Завіті розповідається в основному про життя і вчення Ісуса Христа, посланця Божого, який прийшов у світ, щоб врятува­ти людство від зла. Притчі Ісуса, що сповіщають про найважливіші ніблійські події і вчать мудрості та виваженості у вчинках, мають велику цінність.

Притчі та легенди Біблії невеличкі за обсягом, проте багаті своєю образністю. Лише кількома штрихами створюється у них цікава, різнобарвна картина світу.

Легенда про створення світу

Колись була лише вода та небо. По воді ходив Бог, а в небі був ще хтось. Якось Бог побачив його й спитав, хто він такий. А той відповів — Чорт…

Запропонував йому Бог ходити разом. Той погодився.

Якось забажав Бог створити землю і відправив Чорта дістати землі зі дна моря. При цьому наказав промовити: «В ім’я Господнє і моє». Чорт нирнув на саме дно, вхопив жменю землі, але сказав «в ім’я моє, а не господнє». А коли винирнув, то вода вимила всю зем­лю. Бог догадався і насварив Чорта. Вдруге нирнув чорт — і все по­вторилося. На третій раз нирнув Чорт і сказав, як треба. А коли ви­нирнув, то трішки землі залишилось під нігтями. Благословив Бог ту землю, кинув її на воду та й постала перша суша 2 м2.

Бог ліг на неї і заснув. А чорт вирішив вбити Господа…

Коли Бог спав, Чорт почав котити його до води, але земля поча­ла рости і чорт ніяк не міг докотити Бога до води. Котив Чорт Бога у різні боки, а земля все збільшувалась і збільшувалась, поки не на­брала сучасних обрисів.

Коли Бог прокинувся, то розповів про сон, у якому він котився з боку в бік. Чорт лише мовчав…

І створив Бог світло, і назвав його «день», а темряву назвав «ніч». Землю назвав землею, а воду морем. Далі на землі виросла трава, дерева. Потім Бог створив риб, плазунів, птахів.

Пізніше було створення людини але це вже інша історія для іншого часу…

Легенда про перших людей Адама і Єву

Був то день шостий. І створив Бог людину з пороху земного. І ство­рив він усі дерева: і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання доб­ра і зла. І помістив людину серед того раю, щоб доглядав за дерева­ми. І дозволив їсти з кожного дерева, окрім дерева знання добра й зла.

А щоб не був той чоловік, якого звали Адам, самітнім, створив Бог йому поміч, подібну до нього. Коли Адам спав, узяв Бог одне з його ребер, і перетворив те ребро на жінку. І були вони обоє голі, і не соромились.

Але змій був дуже хитрий. І мовив він жінці, що Бог наказав не їсти з дерева знання тому, що «того дня, коли ви будете їсти з нього, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знати добро й зло».

І взяла жінка плід, з’їла і дала своєму чоловікові. І розкрилися очі в них обох, і пізнали, що вони голі. І зшили вони фігове листя, і зробили собі опаски.

А Бог прознав про те і вигнав обох з раю. Щоб не простяг Адам своєї руки, і не взяв плоду з дерева життя, і не жив повік віку. І по­ставив Херувима з полум’яним мечем, щоб стеріг дорогу до дерева життя.

Віднині Адам повинен був усе життя тяжко працювати, а Єва — в муках народжувати дітей. Так пішли на землі перші люди і було скоєно перший гріх.

Легенда про потоп на землі

Розгнівався Бог на людей за те, що не слухали його настанов. І вирішив покарати їх, пославши потоп на землю.

Але був Ной — благочестивий чоловік. І вся сім’я його була бла­гочестивою. Тож сказав Бог Ноєві, щоб побудував він ковчег, посадим у нього свою сім’ю, а також усіх тварин, птахів та іншої жив­ності по парі.

І розпочався дощ, який тривав сорок днів і сорок ночей. Все було огонлене. І плив у тому потопі Ной та його ковчег дуже довго. А одно разу випустив Ной голубку, і повернулася вона із зеленою гілкою. Отже земля була близько. І коли дісталися тієї землі, то ми її шов Ной на сушу. І пішов від нього новий рід людський. А тва­рини, птахи та інші розпочали свій рід.

Легенда про Вавилонську вежу

Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Схотіли люди залишити по собі пам’ять довічну. І вирішили збудувати вежу — аж до самого неба.

Обрали гору високу та почали роботу. Працювали усі — співа­ли, веселились.

Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилось   тридцять п’ять мільйонів! Довелося й будинки собі будувати.

І виросло навколо вежі місто — Вавилон.

А вежа підіймалася все вище. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю — золотою, щоб, як сонце, виблискувала!

І ось, коли вежа була майже готова, з’явився Бог поміж людей.

Не сподобався йому їхній задум — досягти неба, де живе Бог. І навів в він на землю страшенну бурю. І унесла буря усі слова, що люди казали одне одному. І перестали люди розуміти одне одного.

Покинули люди роботу і почали збиратися купками — хто з ким однаково говорить, ті разом тримаються. І почали вони свої міста у різних кінцях будувати. А вежа почала потроху розвалюватися.

Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли від Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із со­бою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.

Легенда про Мойсея

Були то часи правління в Єгипті фараона, що «не знав Йосифа». Мочив він сумніватися у вірності ізраїльтян Єгипту і відправив на важкі роботи. А коли й це не скоротило їхньої кількості, то наказав знищувати усіх новонароджених хлопчиків. Коли народився в родині Аврама син, то матері його, Іохаведі (Йохевед), вдалося сховати його, а коли більше не було можливості переховувати немовля, то залиши­ла його у кошику на березі Нілу. Там його і знайшла дочка фараона. Вона зрозуміла, що перед нею єврейська дитина, проте залишила хлопчика і за порадою сестри Мойсея Міріам, що здалеку спогляда­ла за тим, що відбувається, погодилася покликати для врятованого немовляти годувальницю-ізраїльтянку. Міріам покликала Іохаведу, і Мойсея було віддано його матері, яка і вигодувала його.

Коли Мойсей підріс, мати привела його до дочки фараона, і він був у неї замість сина. А коли Мойсей став дорослим, то знав і ро­зумів усі таємниці релігійного і політичного життя Єгипту.

Коли Мойсею виповнилося сорок років, він вирішив подивитись, як живуть євреї. Довідавшись про тяжку долю свого народу, що був у єгипетському рабстві, він вирішив вступитися за нього і навіть вбив одного з наглядачів-єгиптян, який надто жорстоко поводився з рабами. Але подяки ізраїльтян за свій вчинок не отримав. Дізнав­шись про це, фараон розлютився, і Мойсей змушений був тікати, щоб уникнути покарання. Він опинився у землі Медіамській, де одружився з дочкою священика Сепфорою і багато років пас овець.

Одного разу Мойсею явився Господь у вигляді тернового куща, що горів вогнем, і сказав, звертаючись до нього, що зрозумів страж­дання свого народу і вирішив звільнити його і вивести в іншу зем лю, тому Мойсей мав піти до фараона, всім розповісти про своє ви­діння і передати волю Господа. Проте фараон не погодився відпустити ізраїльський народ з Єгипту, а життя євреїв ще погірши­лося. І тоді Господь послав кару на Єгипет: вода перетворилася на кров, трапилося нашестя жаб та мух, епідемія, град, сарана та тем­рява, смерть всіх первістків та всього первородного від тварин. Лише після цього фараон відпустив євреїв, і після 430 років життя в Єгипті вони залишили його.

Сини Ізраїлеві подолали багато перешкод на своєму шляху. Сам Господь вказував їм дорогу. Вони перейшли Червоне море, води яко­го розступилися перед ними, але потопили переслідувачів (на березі моря Мойсей і весь народ урочисто заспівали дяку Богові).

Мойсей вів свій народ Аравійською пустелею. Вони потерпали під ріпних негод: спочатку три дні не знаходили питної води, окрім і Іркої, але Господь зробив цю воду солодкою (звелів Мойсееві вло- и< ити у неї вказане ним дерево); у пустелі Син Господь надіслав їм перепелів, а потім (упродовж усіх сорока років блукань) кожного ми и посилав з неба манну.

У Рефідімі Мойсей за велінням Господа здобув воду зі скелі гори “риву, вдаривши у неї своїм жезлом, а потім допоміг своєму наро- цу одержати перемогу над амалекитянами (під час битви молився помірі, звертаючись до Господа). Після цього люди пообіцяли йти за Мойсеєм і виконувати все, що він їм накаже.

Подолавши безліч перешкод, Мойсей та його народ приходять нарешті до гори Синай. Мойсей двічі сходив на цю гору, залишаю­чім. там по сорок днів.

У перший раз Мойсей піднявся на Синай за розпорядженням Ніни. Протягом сорока днів він вислуховував Його повеління, після чогоо вирізав на двох кам’яних плитах — скрижалях — Десять Заповідей (правил), що стали основою Мойсеевого законодавства (Тири). Так сини Ізраїлеві стали справжнім народом — євреями.

Коли ж Мойсей спустився вниз, виявилося, що євреї не дуже намагалися його дочекатися. Вирішивши, що їхній пророк загинув, ін ні н забули все, що Мойсей їм розповідав про Господа Бога, зроби- іи і золота статую тільця і влаштували на його честь свята. Мойсей а прості розбиває Скрижалі Заповіту і знищує Золотого тільця, але Бог хоче покарати ізраїльтян і знищити весь народ. Мойсей знову (Іде на гору і сорок днів вимолює у Бога прощення для євреїв. Гос­поді. прощає євреїв, проте за скоєний злочин змушує їх сорок років блукати пустелею у пошуках Землі Обітованої.

Мойсей до кінця свого життя залишився служителем Божим, 111 н ідовжував вести обраний Богом народ, навчати і наставляти його. Нін сповістив майбутнє колін Ізраїлевих, але на Землю Обітовану і ми не ступив. Він загинув у пустелі біля її берегів.

Мойсей прожив 120 років. Сорок років він провів у палаці, наступні сорок — з отарами овець у землі медіамській, а останні со­рок вів ізраїльський народ до Землі Обітованої.