Біблійна символіка в доробку Василя Барки, його чутливість до контексту (достатньо порівняти протилежні значення слова «мир») накладаються в мисленні Василя Барки на складні побудови містичного богослов’я, яскравим представником якого був той таки Григорій Сковорода. У своїй творчості Барка іноді прямо витлумачує ті чи інші символи. Так він пояснює назву книжки «Вершник неба»: «Білий вершник відкритого неба, про якого сказано в біблійному «Апокаліпсисі», що… воює вогненним мечем від уст своїх і все перемагає. Це — слово Боже. Від нього все призначене. Від нього відбуваються всі порятунки і всі суди історії». Але в його художніх творах окремі символи мають настільки універсальне вживання, що буває складно відмітити тут якісь закономірності.

Ми спробуємо показати це на прикладі групи символів, що позначають воду: море, ріка, вода, води, течія й т.п. Вивчаючи біблійну книгу Одкровення (Апокаліпсис) і богословські праці, можна визначити, зокрема такі значення цих символів: ріка — життя, спасіння, Слово Боже, переслідування дияволом Божої Церкви. Вода — вічне життя, вістка Євангелія, суд, праведність, очищення від гріха, народи (так можна прочитати образ «течії моря» в описі Нью-Йорка — роман «Спокутник і ключі землі»). Море-і-земля — тотальність, усесвіття. Отже, океан — символ Бога? Хто зна…

Апокаліптичний характер Одкровення зумовлює читацький пошук, визначення і обговорення ознак останніх часів перед кінцем світу. Цим може бути порівняння соціальних явищ із явищами природи: землетрусом, пожежею світу («Жовтий князь»), химерні сюрреалістичні сни (приміром, цвіркун у діамантовій короні [диявол і замкнені душі в пеклі? Не знати] («Спокутник і ключі землі») або цілі пророцтва: відбувається «зла збірнота прибічників звіра. Проти нього церква згуртована. Звір виходить із моря — це життя народів. Ставитиме на кожному спокушеному знак. Скибки хліба не дадуть, коли не покажеться знак на лобі і на долоні» («Жовтий князь»).

Проте Бог тут постає як Усереджитель, що, попри всі диявольські плани, утримує контроль над історією. У Нього Своя «лінія» в подіях останніх часів, і будь-які людські протибожні об’єднання не здатні протистояти Йому. Те ж саме стосується й переслідуваних за віру людей: «Бог і в темниці, в кайданах — Бог, і всім володіє…» (роман «Рай»), І селяни підтримують один одного словами з Одкровення: «Держіться твердо, бо сказано: хто вірний до смерті, одержить вінець життя» («Жовтий князь»). У чім полягає Божий план? Тут виникає ідея Божого суду, коли Він відділить праведних од грішних, і Барку цікавить проблема виправдання, освячення людини. Хто вартий спасіння, якщо навіть українці-християни в Америці, землі релігійної свободи, витрачають час і великі гроші на судові позови й інтриги («Спокутник і ключі землі»)? Якщо людина в моральному вимірі незмінна, то Боже прощення не змінить ситуації: навіть на небі спасенні «битимуться кадилами в олтарі». Отже, переходимо до механізму порятунку людини від гріха, але це вже інша проблема.

Без сумніву, Біблія є центром літературних запозичень В. Барки. Це включає в себе як художні засоби, так і принципові складники богословського вчення Святого Письма. Барчине сприйняття біблійної поетики доводить неоднозначний характер його модернізму — майже традиційну ідеологію з цілком новаторськими художніми пошуками.