Біблійна легенда про Вавилон. Біблія — одна з найдавніших книг на землі. У ній сконцентровано мудрість минулих поколінь. Окремі легенди не лише цікаві за змістом, а ще й мають піз навальний і повчальний характер. Я вважаю, що Біблію писали дуже мудрі люди. Вони подарували людству можливість тлумачити її по-різному. А це означає, що кожен, читаючи Біблію, замислюється над словом Святого Письма, вишукує прихований підтекст, прагне осмислити своє життя згідно з біблійним текстом.

Серед багатьох біблійних легенд цікавою, на мою думку, є легенда про Вавилонську башту. За цією легендою, колись на землі жив єдиний великий народ, який об’єднувала спільна мова. Стосунки поміж людьми були простими й зрозумілими, а в їхніх діях панувала злагодженість. Коли рушив той народ зі Сходу, то знайшов на своєму шляху широку квітучу рівнину. Люди вирішили побудува-) ти тут місто: «І сказали вони одне одному: “Ану, наробімо цегли, і добре її випалимо!” І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. І сказали вони: “Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі”». Побудувати вежу аж до неба — означає надто високо піднятися вгору у своєму розвитку, у своїй культурі. Звести вежу до неба означало зазіхнути на божественну суть. Місце смертних має бути на землі.

Господь побачив силу народу і промовив: «Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного».

Господь розпорошив людей по світу, заговорили вони різними мовами і перестали будувати місто своєї мрії, бо вже ніколи не змогли до кінця зрозуміти один одного. Те місто без башти до неба назвали Вавилон, що означає — помішання, «бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі».

Отак утворилося багатомовне людство. Мова у біблійному контексті має більш широке значення, ніж засіб мовлення. Це культура, історія, традиції, звичаї. Це все те, що робить людей народом. За Біблією, Вавилон — це ще й випробування для людства. Треба знову шукати способи порозуміння, незважаючи на мовні і культурні відмінності. Біблійна легенда про Вавилон має і пророчу силу: всі багатомовні імперії рано чи пізно розпорошувалися, а все через те, що люди не знаходили порозуміння для спільного творення, як це було із задумом про Вавилонську башту.