БАТЬКИ І ДІТИ. У нашому класі панує атмосфера дружби та доброзичливості. У нас немає окремих угруповань. Кожен може вільно говорити все, що думає. Кожен розуміє, що плітки за спиною однокласника — де про­яв неввічливості і, в першу чергу, удар по своїй власній гідності. Не­щодавно на уроці з психології у нас проводився тренінг, темою якого були взаємини батьків та дітей. У результаті дискусії я пізнав багато того, над чим раніше й не замислювався.

Здавалося, що істина про те, що діти повинні поважати батьків, є неспростовною. Ця моральна заповідь прийшла до нас з глибини віків і є основною заповіддю в християнській релігії. Батьки дару­ють нам життя, батьки виховують нас, віддають найкраще. Я па­м’ятаю, як мати відмовлялась на мою користь від смачного тістеч­ка, не спала, коли мені треба було допомогти виконати складне зав­дання, плакала, коли я захворів і лежав у лікарні. Я пам’ятаю, як батько допомагав мені відпрацювати прийоми боротьби, коли це не виходило у мене належним чином. Хтось образив мене, я попросив допомоги, сподіваючись, що батько помститься кривдникові. На­томість він взяв мене за руку та відвів до спортивної секції, щоб я став мужнім, сильним. Сьогодні я не боюсь захистити себе, не бо­юсь, що хтось наважиться образити моїх близьких та рідних лю­дей.

Я пам’ятаю все те, що батьки зробили для мене. Іноді я караю себе, що лінувався і не допоміг мамі, коли треба було це зробити. Я караю себе, що іноді, ображений чимось, дозволяю собі вимовляти зайві грубі слова. Чи зможуть коли-небудь батьки пробачити мене? Не знаю, але сподіваюсь, що вони все розуміють.

Але виявилось, що не в кожній родині склалась така ідеальна атмосфера взаєморозуміння, взаємодопомоги. Виявилось, що одна дівчинка в нашому класі батьків не мала взагалі, а росла з бабусею. Точніше, мати дівчини в природі існувала, але була десь далеко і ніколи не хвилювалась, як живе її донечка.

На жаль, ця жінка обрала для себе інший шлях та іншу ре­альність. Дуже довгий час вона вживала надмірну кількість алкого­лю, а її нещасна донечка повинна була витримувати усі прояви аг­ресії. Це тривало доти, поки бабуся не вирішила втрутитися у жит­тя своїх рідних. Вона знала, що доньку вже навряд чи вилікує, а якщо і вилікує, то лише за умови її власного бажання. Жінка тако­го бажання не виявила. Вона була байдужою та безсердечною не тільки до свого власного життя, а й ще калічила душу невинної маленької дівчинки.

Виникає закономірне питання, чи слід у такому випадку шанува­ти батьків, які схибили та обрали для себе у житті дорогу зла? Напев­но, я б відповів на таке питання — рішуче ні. Проте моя однокласни­ця сказала, що сподівається на диво: коли-небудь її мати зрозуміє все і повернеться до нормального життя.

Любов дітей до батьків — це любов без умов. Особливо це знають вихованці притулків. Ці нещасні, навіть ніколи не бачивши своїх батьків, не втрачають надії все ж таки одного прекрасного дня зустрі­тися з ними. Але збайдужілі серця батьків залишаються мертвими. Більшість з них і не згадують своїх дітей.

Нещодавно я дивився телепередачу, в якій розповідалося про долю відомої та популярної колись актриси. Драма, що розігрува­лась щоденно у домі цієї поважної літньої жінки, не піддається ло­гічному поясненню. Син, якого вона любила більше за життя, постій­но вимагав гроші, а у випадку відмови кулаками доводив свою «справжню» синівську любов.

Звісно, що ці знущання над людською природою мали відповідні наслідки: жінка, побита власним сином, померла у своєму ліжку. Та, кого шанували прихильники кіно, та, на кого дивились із за­хопленням та повагою, сконала від руки власного сина.

Усі наведені вище приклади доводять, що у випадку порушення моральних законів, страждають всі: і ті, хто наважився підняти руку на священне, і їхні жертви. Страждає від цього все суспільство.

Діти, що виросли в страхітливих умовах, як правило, пізніше свою образу реалізують у злочинних діях. Саме діти із неблагона- дійних родин поповнюють ряди злодіїв, убивць, ґвалтівників. І звісно, не менш страшним є зворотній бік цієї проблеми. Батьки, які старіють і стають безсилими, не повинні страждати від своїх непутящих дітей. Родину і суспільство врятувати може тільки щира й самовіддана любов.